Важкі питання. Чому апостоли прийняли Святого Духа двічі?

ПИТАННЯ: Чому в Євангелії від Івана говориться, що Ісус після Воскресіння сказав «Прийміть Духа Святого», а потім Святий Дух зійшов на апостолів у день П’ятидесятниці? Коли ж по-справжньому вони прийняли Святого Духа?

ВІДПОВІДЬ: Святий Тома Аквінський зауважує, що Дух Святий зійшов двічі не тільки на апостолів, але й на Ісуса Христа. У перший раз це сталося в день Хрещення, а в другий – в день Преображення. Дух Святий спочив на Ньому в двох різних образах: спочатку у вигляді голуба, а потім – у вигляді сяючої хмари. Святий Тома в «Тлумаченні на Євангеліє від Івана» пише, що це сталося тому, що «благодать Христова, яка дається нам Святим Духом, повинна була зійти на нас як за допомогою Таїнств (ось чому в Хрещенні він зійшов у вигляді голуба, тобто в образі родючої тварини), так і через вчення, і тому Він зійшов у формі сяючої хмари. Ось чому в таких ситуаціях згадується про завдання Учителя: «Його слухайте!».

Так само, Він зійшов двічі на апостолів, під двома різними видами, для здійснення двох різних служінь: служіння Таїнств та служіння проповіді.

За словами святого Томи Аквінського, «в перший раз Він зійшов на них у вигляді подуву, щоб позначити поширення благодаті на Таїнства, служителями яких вони стануть. Тому Він додає: «Кому відпустите гріхи, тому відпустяться». В Матея 28,19 читаємо: «Ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа». У другий же раз Він зійшов у формі язиків полум’я, щоб вказати на поширення благодаті у формі вчення. Ось чому в Діяннях 2,4 розповідається, як вони, сповнившись Духа Святого, відразу ж почали говорити».

Святий Іван Золотоустий тлумачить вірш з Євангелія від Івана (20,22) наступним чином: «Святий Дух був тоді дарований учням, але не універсально, для всіх служінь, а з певною метою, тобто відпускати гріхи». Господь тим самим нагадав, що для відпущення гріхів необхідно бути наділеним певною Божественою владою.

Залишається завжди актуальним питання, яке в серці своєму задавали книжники, вчителі Ізраїлеві. У них слова Ісуса до розслабленого – «прощаються тобі гріхи твої» – викликають наступну реакцію: «Що Він говорить отак? Хто може прощати гріхи, окрім Бога?» (Мк. 2,7). Вчиненим чудом Ісус показує всім, що Його слово настільки ж ефективне, наскільки ефективне Слово Бога, що створив світ. Будучи Богом, Він прощає гріхи. У день Свого воскресіння Ісус передає апостолам Свою владу прощати гріхи: «Кому гріхи простите,- простяться їм, а кому затримаєте, – то затримаються!» (Ів. 20,23).