Важкі питання. Чому Католицька Церква не визнає повторних шлюбів?

ПИТАННЯ: В Євангелії від Матея (5,32) стверджується: «Хто відпускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу; і хто одружується з розведеною, той чинить перелюб». З цих слів випливає, що все-таки розлучення і повторний шлюб можливий в одному випадку: в разі зради одного з подружжя. Чому ж тоді Католицька Церква не визнає повторних шлюбів?

ВІДПОВІДЬ: З слів Ісуса Христа не випливає можливість розриву подружніх уз. Інакше Він суперечив би Самому Собі. Його волю про це ми ясно можемо побачити в XIX розділі Євангелія від Матея: «І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи з всякої причини дозволено чоловікові розводитись з жінкою своєю? Він сказав їм у відповідь: Чи ви не читали, що Той, Хто створив спочатку чоловіка і жінку створив їх? І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом, так що вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог поєднав, людина нехай не розлучає».

Таке ж недвозначне твердження звучить і в Євангелії від Марка, глава 10: «Отже, що Бог поєднав, людина нехай не розлучає. Вдома про це учні знов запитали Його про те ж. Він сказав їм: Хто дружину свою відпускає, і одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею. І коли жінка покине свого чоловіка, і вийде за іншого, то чинить перелюб».

А ось слова з Євангелія від Матея:

«Хто відпускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу; і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». У XIX чолі євангелист Матей передає слова Ісуса так: «Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб І хто одружиться з розведеною чинить перелюб». Сумнів виникає саме з слів «крім провини перелюбу». У грецькому звучить як porneia.

Наведемо тут одне з найавторитетніших тлумачень до цього уривку – тлумачення з «Єрусалимської Біблії».

По-перше, якщо порівняти паралельні тексти, – а саме Мк 10,11, Лк 16,18 і 1 Кор 7,10, – то важко повірити, що у всіх цих уривків уточнення Ісуса було усунуто. Швидше за все, навпаки: один з останніх
редакторів першого Євангелія від Матея – ввів цей додаток: «крім провини розпусти». Ймовірно, це було зроблено у відповідь на рабіністичну суперечка (між школами тлумачення Гилеля і Шаммая), яка стосувалася допустимості розлучень. Це видно і по контексту – в 3 вірші 19 розділу Євангелія від Матея говориться: «І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи з будь якої причини дозволено чоловікові розлучатися з дружиною своєю?» Це ж питання могло цікавити юдеохристиянську спільноту, до якої звертався євангелист Матей. Таким чином, тут можна говорити про помісне і тимчасове церковне рішення.

Значення слова «porneia», вжитого в давньогрецькому тексті, підтверджує ці міркування. Деякі тлумачі схильні бачити в цьому слові перелюб, зраду, і знаходять в цьому дозвіл розлучатися в подібних випадках. Така думка православних і протестантських Церков. Але в такому значенні повинно було б бути вживате інше слово, а саме moicheia. Найбільш правдоподібним значенням слова porneia є шлюби, укладені між євреями і язичниками. Вони були заборонені згідно з Книгою Левіт. За часів Ісуса були нерідкі випадки, коли жінка-юдейка залишала чоловіка, щоб жити з більш забезпеченим римським солдатом. Крім того, Закон дозволяв дати дружині розлучення, якщо в ній було щось погане. У книзі Второзаконня про це йдеться, що розлучення можливе, «якщо вона не знайде ласки в очах його, бо знайшов у ній яку ганебну річ». Але за часів Ісуса Закон інтерпретувався також на користь дружини, якщо вона помічала в чоловіка щось погане, «неприємне», як читаємо в тексті Синодального перекладу. Цим «поганим» могло бути, зокрема, убоге майно чоловіка, на противагу майну римського солдата – прозеліта, який симпатизує юдаїзму. Подібний союз вважався незаконним, нарівні з інцестом, через це він признавався не шлюбом, а прелюбодійним співжиттям. Саме таке значення має в цих текстах слово porneia, вжите в Євангелії. Таким чином, в словах «крім провини перелюбу» мова йде не про допустимість розлучення, а про необхідність порвати незаконні зв’язки, фальшиві шлюби.

Єрусалимська Біблія дає ще одне тлумачення цій фразі. Згідно з цим тлумаченням, уточнення Ісуса відноситься не до розлучення, а до поділу подружжя – без права укладати повторний шлюб. Поділ подружжя – те, що в канонічному праві називається separatio, – було незнайоме юдаїзму. Але вчення Ісуса зажадало нового рішення, яке вже малося на увазі святим Павлом в 1 Кор 7,10-11: «А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком, – якщо ж розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм, – і чоловікові не залишати дружини своєї».