Важкі питання. Хіба бар’єрна контрацепція і календарний метод – не одне і те ж?

ПИТАННЯ: Чому Церква не схвалює використання презервативів як методу бар’єрної контрацепції, адже при цьому не відбувається запліднення і зачаття, а статеві клітини гинуть порізно, як і при дозволеному Церквою так званому «календарному методі», при якому людина свідомо допускає і «дозволяє» їх загибель тільки з метою отримання сексуального задоволення, явно усвідомлюючи (і навіть бажаючи) можливість контакту без мети зачаття? Чи не одне й те ж обидва методи по суті? Чи немає тут «подвійних стандартів»?

ВІДПОВІДЬ: Використання будь-якої, а також бар’єрної контрацепції радикальним чином відрізняється від методів природного планування, таких як календарний. Штучне попередження вагітності полягає в тому, що подружжя для уникнення зачаття роблять будь-які дії в часі чи впродовж розвитку природних наслідків подружнього акту. Тобто подружній акт припиняє бути відкритим до зачаття. При природному плануванні не відбувається ніякого штучного втручання в подружній акт. Подружжя не робить нічого, щоб позбавити подружній акт відкритості до зачаття. Якщо зачаття не може відбутися з фізіологічних причин, то вони не вчиняють гріха. Згідно з логікою тих, хто вважає неприпустимим для подружжя з’єднуватися в неплідні дні, то варто було б мати інтимні відносини тільки для зачаття і уникати їх в будь-яких ситуаціях, коли зачаття неможливе. Однак з’єднання подружжя в неплідні дні, під час вагітності жінки або в період менопаузи, або при повному безплідді одного з них, не є морально неприпустимим, оскільки шлюб призначається не тільки для дітонародження, а й для блага подружжя.

Минулого разу ми говорили про відповідальне батьківство, яке лежить в основі природного планування. Подружжя з поважних причин можуть на якийсь час відкласти народження наступної дитини, вдаючись до періодичного утримання від подружнього акту. Природні методи і полягають у цьому періодичному утриманні, тобто тимчасовій відмові від подружнього акту, – а не в його штучному знепліднюванні, як при будь-якій контрацепції. По суті, контрацепція – це коли людина створює штучне безпліддя статевого акту. При природному плануванні людина не створює штучного безпліддя. У дні ж природного безпліддя подружні відносини допустимі.

Автор запитання справедливо зауважує, що мета, поставлена подружжям при природному методі планування, може наближатися до мети, поставленої контрацепцією. Як писав Папа Іван Павло II, іноді подружжя вдаються до таких методів невиправдано, уникаючи дітонародження чи зводячи його до мінімуму, в той час як стан здоров’я подружньої пари, психологічні, соціальні та економічні умови та інші обставини сприяють їм, щоби мати більшу кількість дітей.

Методи природного планування сім’ї, засновані на визначенні плідних і неплідних днів жіночого циклу, не мають нічого спільного з контрацепцією, тобто навмисним позбавленням подружнього акту його дітородного аспекту. Природне планування відрізняється від контрацепції як намірами, так і використовуваними методами. Намірами – тому, що штучна контрацепція має на меті позбавити подружній акт його родючої функції, тоді як природне планування не має такого наміру. Природні методи жодним чином не порушують задуму Бога, оскільки вони не перешкоджають повній взаємній віддачі подружжя, – чого не відбувається у випадку перерваного акту, механічної або хімічної контрацепції, коли акт єднання подружжя навмисно спотворюється штучним втручанням, що створює штучне безпліддя подружнього акту. Крім того, контрацепція сприяє тому, що людина і не намагається панувати над власними інстинктами, тоді як методи розпізнавання плідності та використання неплідних днів для подружнього єднання вчать подружжя поважати ритми один одного і панувати над своїми бажаннями заради відповідального батьківства.

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va