Важкі питання. Коли ми маємо справу з непомильним учительством Церкви?

Запитання: У якій формі проявляється непомильне учительство Церкви? Як відрізняються один від одного за ступенем важливості енцикліки, апостольські послання, документи єпископів або документи Римської Курії? Як відрізнити учительство від особистої думки представників Церкви?

Відповідь: Учительство Церкви буває звичайним (ординарним) і надзвичайним. Надзвичайне учительство Церкви завжди безпомилкове. Звичайне учительство Церкви безпомилкове за умов, описаних у соборній конституції «Lumen gentium»: «Хоч окремі предстоятелі не мають прерогативи непомильності, проте коли вони, навіть будучи розсіяні по світі, але зберігаючи при цьому зв’язок сопричастя між собою і з Наступником Петра, в автентичному навчанні з питань віри і моралі спільно сходяться на одному твердженні як такому, що його слід триматися, – тоді вони непомильно звіщають Христове вчення.» (25).

За межами цих випадків ми маємо справу з автентичним звичайним учительством, яке виражається в наступних формах (за ступенем важливості): енцикліки, апостольські конституції, апостольські настанови, апостольські послання, motu proprio (апостольські послання з власної ініціативи), документи Конгрегацій Римської Курії і так далі.

В інструкції Конгрегації віровчення «Donum veritatis» про церковне покликання богослова стверджується, що Папа висловлює своє учительство «за допомогою органів Римської Курії, і особливо Конгрегації віровчення, в тому, що стосується доктрини про віру і мораль. З цього випливає, що документи цієї Конгрегації, схвалені у встановленому порядку Папою, є частиною звичайного учительства Наступника Петра» (18).

Висловлювання помісних єпископських конференцій є вираженням духу колегіальності, але не виражають власне єпископську колегію. Для єпископської колегіальності потрібна участь Єпископа Риму і визнання його авторитету (cum Petro et sub Petro). Якщо які-небудь висловлювання єпископських конференцій не узгоджуються з учительством Папи, то треба вважати автентичним учительство Папи. Господь гарантував непомильність Петрові, а не окремим єпископам чи групам єпископів.

Серед висловлювань учительства існують різні «ступені», наприклад, католицька доктрина ділиться на незаперечну, загальну незаперечну, морально незаперечну, достовірну і т. д., – аж до найбільш вірогідної і вірогідної. Наприклад, твердження Конгрегацій Римської Курії у сфері біоетики належать до категорії «достовірна доктрина». Це означає, що незгода з нею, на відміну, наприклад, від догми, не веде до відлучення від Церкви, хоча і є помилкою, а його поширення – гріхом.