Важкі питання: скільки обрядів у Католицькій Церкві

Скільки обрядів існує в Католицькій Церкві? Чи правда, що є і такий, де священник танцює під час Літургії?

Відповідь:

Справді, в Католицькій Церкві велика різноманітність літургійних традицій чи обрядів. Усі вони виявляють єдину тайну за посередництвом різних форм. Церква, вірна апостольській вірі, від найпершої єрусалимської спільноти і до кінця віків, здійснювала і буде здійснювати у всьому світі одну і ту саму пасхальну тайну, але з допомогою різних літургійних форм, які є виразом католицькості, вселенськості єдиної Церкви Христа. Різноманітні літургічні традиції сформувалися в різних регіонах, де поширювалася Церква, але всі вони походять від ламання хліба, яке здійснювали апостоли згідно з вказівками, отриманими від Ісуса Христа. До початкової простоти обряду Євхаристії з часом додавалися нові елементи, що стосуються літургічних читань, молитов і закликів. Саме так утворювалися різні способи здійснення Літургії, які ми сьогодні називаємо обрядами. Критерій і запорука єдності різноманітності літургічний традицій – це вірність апостольському переданню, виражена в єдності віри і таїнств, забезпечених апостольським переємством.

Отже, Католицька Церква, як на Заході, так і на Сході, має велику різноманітність обрядів. На Заході ці обряди об’єднуються в єдину гілку, що називається латинським обрядом. А на Сході є п’ять основних гілок, хоча інколи їх об’єднують у три гілки: антіохійська, халдейська, візантійська, вірменська і олександрійська. В одній лише візантійські традиції не менше 14 різноманітних літургійних обрядів. І хоча вони досить близькі за структурою, кожен з них має свою специфіку. Наприклад, католики візантійської традиції в Греції здійснюють Літургію за грецьким обрядом, а в Україні – за українським. У Росії існує синодальний обряд – різновид візантійського обряду, який має свої особливості і відрізняється як від грецького, так і від українського обрядів. Нерідко люди не бачать різниці між цими обрядами, називаючи візантійський обряд грецьким. Саме звідси пішла назва греко-католики, яка до Греції не має стосунку, але Літургія відбувається за чином, який є тим чи іншим різновидом візантійського обряду. Термін «греко-католики» не був самоназвою, хоча сьогодні вже багато церков цієї традиції називають себе греко-католицькими. Взагалі-то, правильно було б називати греко-католиками католиків візантійського обряду в Греції, які служать Літургії за грецьким обрядом.

Усього в Католицькій Церкві є не менше 29 обрядів. Латинський обряд спочатку був літургічною традицією Риму. Потім він поширився по всьому Заходу. З часом, до XV ст., римський обряд розвивався і зазнав чимало змін, а потім його уніфікував Папа Пій V відповідно до рішень Тридентського Собору. Невеликі зміни були внесені в римський обряд і в наступні століття. Так, Папа Пій Х вніс радикальні зміни в бревіарій і в деякі вставні рубрики Літургії. У 1955 р. Пій ХІІ переглянув богослужіння страсного тижня і деякі аспекти римського міссалу. Після ІІ Ватиканського Собору відбулися більш радикальні зміни. Останньою версією так званої Тридентської Літургії був міссал Івана ХХІІІ 1962 р. Його використовували до ІІ Ватиканського Собору. У 1970 р. Папа Павло VI реалізував рішення ІІ Ватиканського Собору, затвердивши новий чин Літургії, що сьогодні називається ординарною формою римського обряду. Разом з ординарною формою продовжує існувати так званий тридентський чин, який модифікував Іван ХХІІІ, який прийнято називати екстраординарною формою римського обряду. Оскільки, ще до уніфікації латинського обряду Тридентським Собором у Церкві існували досить давні обряди, вони продовжували існувати і після Тридентського Собору, хоча до сьогодні збереглося небагато традицій, які не мали сильного римського впливу. Серед таких обрядів – брагський обряд в Португалії, а також обряди деяких монаших орденів, наприклад обряд примонстрантів, домініканців, кармелітів, картезіанців і цистерціанців. Досі зберігся амвросіанський обряд, літургічна традиція Міланської архиєпархії . Його практикують у Мілані та близьких до нього районах.

У кінці ХХ ст. ввели в обіг так званий заїрський обряд, поширений серед конголезців. І в цьому обряді справді, попри інші численні специфічні елементи, велике значення надають танцям. Інші західні обряди були практично повністю поглинуті римським обрядом. Що стосується східних обрядів, що існують досі, то їхня різноманітність значно більша, аніж різноманітність західних обрядів. І серед східних обрядів є такий, де священники і диякони, а також у визначені моменти і вірні здійснюють літургічні танці. Це ефіопський обряд.