Важкі питання. Як перемогти страх святотатського причастя через постійні нав’язливі блудні думки і бажання?

ПИТАННЯ: Як перемогти страх святотатського причастя через постійні нав’язливі блудні думки і бажання, які мене лякають? Чи є вони смертним гріхом? Я вже неодноразово говорив про них на сповіді, але вони постійно повертаються, я нічого не можу з ними зробити і таким чином піддаюся їм, буває, насолоджуюся ними, а потім дуже переживаю, чи не зробив я смертний гріх. Неясність в тому, смертний це гріх чи ні, кидає мене в депресію, страшно йти до Причастя. Коли є нечисті бажання, я їх одразу відганяю і ніколи до шлюбу їм не поступлюся, тому що знаю, що це смертний гріх.

ВІДПОВІДЬ: Господь сказав в Євангелії: «Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу. А Я кажу вам, що всякий, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці»(Мт 5,27-28).

Звернемося до коментаря Катехизму Католицької Церкви: «В етимологічному сенсі слово «пожадання» може вказувати на будь-яку сильну форму людського бажання. Християнське богослов’я надає йому особливого сенсу – чуттєвого апетиту, що протистоїть людській розсудливості. Св. Апостол Павло ототожнює його з заколотом «плоті» проти «духа». Воно є наслідком непослуху первородного гріха (Бут 3,11). Воно вносить безлад в моральні здібності людини і, само по собі не будучи гріхом, штовхає її на вчинення гріха».

Це – відповідь на наше питання. Тому необхідно підкреслити наявність або відсутність волі до вчинення гріха.

В яких випадках нечистий помисел може бути смертним гріхом? Для відповіді на це питання потрібно згадати про три умови смертного гріха: це серйозна матерія, повна згода і повне усвідомлення.

Що стосується матерії, то можна привести пояснення з документа Конгрегації віровчення від 1975 року – «Persona Humana»: «Згідно з християнською традицією і вчительства Церкви і у відповідності зі здоровим глуздом, моральний порядок сексуальної сфери зачіпає такі вищі цінності людської особистості, що будь-яке пряме порушення цього порядку є об’єктивно тяжким».

Отже, в будь-якому випадку, матерія буде тяжкою – навіть коли мова йде про помисли. Але хоча є в наявності тяжка матерія – якщо думки, пов’язані з сексуальною сферою, чужі волі Божій, – дуже часто буває, що немає повного усвідомлення. Помисел, фантазія, бажання може наздогнати нас абсолютно несподівано, ще до того, як ми їх усвідомили. І навіть коли це усвідомлення настає і ми намагаємося прогнати цю думку, вона знову повертається. Часто – і про це можна прочитати в житіях і творах багатьох святих – ці помисли як ніби беруть в облогу (досить згадати про святу Катерину Сієнську). Але і в цій ситуації не слід втрачати душевний спокій: адже одна справа – відчувати думки і зовсім інша – погоджуватися з ними.

Порівняємо це, наприклад, з телевізором: натискаючи на кнопки пульта, ми можемо наштовхнутися на передачі непристойного змісту. Тоді ми або перемикаємо на інший канал, або занурюємося в те, що бачимо. Ось в цьому другому випадку мова йде про тяжкий гріх. Якщо ж побачене навіть і встигло викликати у нас нечисті думки і фантазії, то, перемикаючи на інший канал, ми здійснюємо акт волі, відкидаючи таким чином гріх.

Якщо ж мова йде про помисли, які контролювати дуже тяжко, які виникають і тривають мимоволі, то не потрібно впадати в збентеження. Хоча в даних помислах або бажаннях задум Божий про сексуальну сферу присутній в деформованому вигляді, проте в цьому випадку немає повного усвідомлення і згоди волі. Тобто ці помисли можна вважати звичайним гріхом.

Смертний гріх проти дев’ятої заповіді має місце, коли людина в своєму серці погодилася з нечистими помислами або планує вчинити гріх, але їй це не вдається в силу якихось обставин. Наприклад, якщо гріховне пожадання жінки не зустрічає взаємності і тільки це (або якісь інші причини) перешкоджає здійсненню помислів, то цей випадок відноситься саме до слів Ісуса з Євангелія від Матея: чоловік вже вчинив перелюб в серці своєму». Це все одно, що вчинити гріх перелюбу (те ж саме відноситься і до будь-якого іншого гріха проти шостої заповіді). В цьому випадку не наша воля, рухома вірою і любов’ю до Господа, заважає «матеріальному» скоєнню гріха, а тільки зовнішні обставини. У такому випадку ці помисли обов’язково слід сповідувати перед тим, як приступити до Причастя. Нечисті помисли можуть бути смертним гріхом і в тому випадку, коли людина свідомо зупиняється на них, отримуючи насолоду і нічого не роблячи, щоб боротися з ними. Як же з ними боротися?

Коли беруть в облогу блудні помисли, але воля тверда і наполягає на протистоянні гріха, – про що і пише автор питання, стверджуючи, що він ніколи не поступиться смертному гріху, тобто його воля твердо відкидає цей гріх, – то, швидше за все, мова йде про спокуси, а не про гріх. У таких випадках благотворний вплив на стан душі чинить молитва: молитва до Пресвятої Діви Марії, Свята Вервичка, проголошення молитовних прохань, в яких висловлено наше тверде відкидання нечистих помислів.

Можливо, буде достатньо однієї бесіди із сповідником, щоб повернути душевний спокій. Швидше за все, сповідник порадить, як часто Вам краще приступати до сповіді у Вашій ситуації. Іноді нам здається, що наша душа «заплямована» і вимагає постійного очищення, але об’єктивно йдеться про буденні гріхи, які прощаються не лише в Таїнстві Примирення, а й через молитву, через жаль за гріхи, а також через акт покаяння, який ми вимовляємо на початку Святої Меси. Навіть якщо на совісті немає смертних гріхів, на кожній сповіді слід згадувати про нечисті помисли, і Ісус поступово зцілить душу від того збентеження, в яке її вводить, швидше за все, лукавий, змушуючи відчувати себе самотніми у боротьбі з гріхом і негідними приступати до Святого Причастя .