Важкі питання. Як треба сповідатися?

Запитання: Про що конкретно і наскільки детально треба говорити на Сповіді?

Відповідь: Існує дуже багато схем іспиту совісті, який ми проводимо, готуючись до сповіді. Нагадаємо, що сповідь тяжких (смертних) гріхів обов’язкова, сповідь же повсякденних (буденних) гріхів факультативна, але бажана. Немає певної єдиної схеми.

У сповіді необхідно перераховувати всі смертні гріхи, які ми пам’ятаємо, їхню кількість (хоча б приблизну) і вид. Говорити потрібно зрозуміло і без зайвих слів, вказуючи на ті обставини, які змінюють вид і тяжкість гріха, не заглиблюючись у подробиці. Наприклад, недостатньо сказати про гнів, якщо в гніві ми підняли руку на людину. А якщо ця людина – мати або, скажімо, священнослужитель, то про це теж варто сказати. У гніві ми грішимо проти ближнього, завдаючи йому образи, а піднімаючи руку, ми грішимо проти його недоторканності. У випадку матері ми грішимо ще й проти заповіді про шанування батьків, а у випадку священика – здійснюємо і святотатство. Знову ж таки, якщо ми обмовили ближнього, зашкодивши його репутації, то недостатньо сказати «засуджував», – треба чітко назвати гріх, оскільки свідомий наклеп – це смертний гріх. Таким чином, в деяких випадках недостатньо сказати просто «гнів», а варто повідомити і деякі подробиці, які змінюють вид і тяжкість гріха.

Нагадаємо, що на сповіді обов’язково каятися в таких смертних гріхах (скоєних свідомо і за згодою волі): участь у спіритичних сеансах, звернення до ворожок, магів і цілителів; богохульство; пропуск Літургії без поважної причини в неділю і свята; причащання без попередньої сповіді смертних гріхів; замовчування смертних гріхів на Сповіді; вчинення аборту або порада зробити аборт; вживання наркотиків, пияцтво; гріхи проти цнотливості – наодинці з собою або з іншими людьми (перелік цих гріхів можна знайти в Катехизмі Католицької Церкви); навмисний перегляд аморальних видовищ і журналів; наклеп на ближнього. Сповідь повсякденних гріхів не є обов’язковою, але вона бажана. При іспиті совісті варто відповісти собі на такі запитання: Чи не ухилявся я від молитви? Чи приділяю я увагу своєму духовному життю, чи прагну до святості? Чи виконую обіцянки, дані Богові? Чи був я причиною страждань для моїх батьків, жінки, дітей? Чи ставлюся з повагою до батьків, до старших, чи виконую свої обов’язки в навчанні і на роботі? Чи ставлюся з любов’ю до своїх близьких? Чи прощаю образи, уникаючи помсти? Чи борюся з нечистими помислами і фантазіями? Чи поміркована моя мова? Чи шанобливо ставлюся до чужого майна? Чи не прагну до нечесного прибутку? Чи засуджую інших, чи сію розбіжності та сварки? Чи не брешу я? Чи не належу до людей з підозрілістю і упередженням? Чи був я скромним і цнотливим у своїй поведінці? Чи не дивився на інших людей з хіттю? Чи не заздрю я чужим благам? Чи не ставився до інших з почуттям зверхності та гордині?
Нагадаємо також порядок здійснення таїнства Сповіді. Спочатку треба сказати священикові, скільки часу минуло від останньої Сповіді. Потім перерахувати всі смертні гріхи, а далі – всі інші, наскільки дозволяє пам’ять. Насамкінець каянник, як правило, збуджує в собі жаль за свої гріхи і обіцяє виправитися. У будь-якому випадку, якщо ми не знаємо, як підходити до Сповіді, треба попросити священика про допомогу, і тоді він задасть необхідні запитання і підкаже послідовність здійснення цього таїнства.