Великоднє послання ієрархії Української Греко-Католицької Церкви у Західній Європі

«Нас увесь час живими віддають на смерть через Ісуса, щоб і життя Ісуса було явним у нашім смертнім тілі» (2 Кр 4,11)

Возлюблені у Христі!

Цьогоріч великодні свята зустрічаємо із дивними почуттями. «З журбою радість обнялась» – писав поет Олександр Олесь. Радість, бо Христос переміг зло, смерть, він воскрес. Смуток, бо люди віддають свої життя або далі терплять муки. Навіть якби війна в Україні закінчилась сьогодні, ще довгі роки будемо відчувати її наслідки, і ми за це переживаємо. Вдови, сироти, каліки, переселенці, люди, які втратили свої домівки, – це трагічний вислід непроголошеної війни.

Святий Павло мав подібні переживання. Не було легко апостолу, коли Христос послав його благовістити євангеліє між поганами. Він усвідомив, що його місія віддзеркалює життєвий шлях Ісуса Христа. Досвідчував радість, коли бачив, як народи навертаються, і в той же час людські чвари, розколи, ненависть, розбрат завдавали йому великого болю. «Я розп’ятий з Христом» – так апостол народів описав свій досвід (Гл 2,19).

Це, однак, його не зламало, не знеохотило, не відвернуло від проголошення доброї новини. Він зрозумів, що тут діє інший принцип, відмінний від того, що у світі. Зазвичай люди твердять, що життя веде до смерти. А євангеліє вчить, що смерть веде до життя. «Увесь час носимо в тілі мертвоту Ісуса, щоб і життя Ісуса в нашім житті було явним» (2 Кр 4,10). Коли терпимо разом з Христом, його перемога стає і нашою.

Ось чого хоче нас навчити Христова Пасха, дорогі Брати і Сестри: «Той, хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас з Ісусом» (2 Кр 4,14). Смерть, і муки, і страждання, і зло не є непереможними; їм колись настане кінець. Це не лише перспектива вічності, але й дійсність нашого сьогодення.

Чи ж ми не є свідками, як посеред горя проблискує доброта людського серця? Як одні одним допомагають, підтримують, жертвують собою, віддають останнє, щоб потерпілих розрадити, зранених не покинути, голодних нагодувати, ближніх захистити! Одні в нелюдських умовах обороняють свій народ, інші в усіх кутках світу переживають за них, збирають кошти, жертвують необхідне. Не смерть, гріх і смуток мають останнє слово, а життя, надія i доброта.

Звідки походить сила цього нового життя – сильніша від темних сил світу? Вона бере початок від нашого хрещення, бо «всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть його хрестилися, щоб ми теж жили новим життям» (Рм 6,3-4). У світі діє таїнственна сила воскреслого Спасителя, який перейшов від смерти до життя та й нам туди простелив шлях. Тримаючись Бога, матимемо силу в боротьбі зі злом, як у нашому особистому житті, так і в суспільному. Тому вітаємо Вас, дорогі Брати і Сестри, з радісним святом Христового Воскресіння і бажаємо Вам знайти в ньому наснагу до подальшого життя, бо ж

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дано в Мюнхені, Лондоні, Римі, Парижі й Києві
у Хрестопоклонну неділю – 15 березня 2015 р. Б.

+ ПЕТРО (Крик)
Апостольський Екзарх для українців у Німеччині і Скандинавії

+ ГЛІБ (Лончина)
Єпископ Єпархії Пресвятої Родини в Лондоні
Апостольський Візитатор для українців в Ірландії

+ ДІОНІСІЙ (Ляхович)
Апостольський Візитатор для українців в Італії та Іспанії

+ БОРИС (Ґудзяк)
Єпископ Єпархії святого Володимира Великого в Парижі
Апостольський Делеґат у Швайцарії і країнах Бенілюксу

+ ЙОСИФ (Мілян)
Єпископ-помічний Київської Архієпархії
Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ