Великоднє послання Папи Франциска «Urbi et Orbi» 2023
Дорогі браття й сестри, Христос воскрес!
Сьогодні ми проголошуємо, що Він, Господь нашого життя, є «воскресінням і життям світу» (пор. Ів 11,25). Це Пасха, що означає «перехід», бо в Ісусі сповнився вирішальний перехід людства: від смерті до життя, від гріха до благодаті, від страху до довіри, від розпачу до сопричастя у Ньому. Він – Господь часу й історії. Хочу всім з радістю в серці сказати: благодатного Великодня!
Нехай же він буде для кожного з вас, дорогі браття й сестри, особливо для хворих і вбогих, для похилих віком і для тих, хто переживає періоди випробування та труднощів, переходом від скорботи до розради. Ми не самі: Ісус, Живий, з нами і навіки. Нехай радіють Церква та світ, бо сьогодні наші надії вже не розбиваються об стіну смерті, Господь відкрив нам міст до життя. Так, браття і сестри, у Великдень доля світу змінилася, і сьогоднішнього дня, який також збігається із найімовірнішою датою воскресіння Христа, можемо втішатися, задля лише благодаті, святкуванням найважливішого та найпрекраснішого дня в історії.
Христос воскрес, воістину воскрес, як урочисто проголошують Церкви Сходу. Christos anesti! Оте воістину говорить нам про те, що надія – це не ілюзія, а істина! І що шлях людства від Пасхи і надалі, позначений надією, рухається швидше. Нам це своїм прикладом показують перші свідки Воскресіння. Євангелії розповідають про добрий поспіх, з яким у день Пасхи жінки «побігли сповістити учням» (Мт 28,8). І після того, як Марія Магдалина «прибігла до Симона Петра» (Ів 20,2), Іван і той же Петро «разом удвох побігли» (пор. в. 4) до місця, в якому був покладений Ісус. А пізніше, у вечір Пасхи, зустрівши Воскреслого на дорозі до Емауса, двоє учнів «без зволікання побігли» (Лк 24,33), поспішаючи здолати чимало кілометрів, здіймаючись угору та в темноті, спонукувані нестримною радістю Великодня, що палала в їхніх серцях (пор. в. 32). Це та сама радість, задля якої Петро при березі Галилейського озера, побачивши воскреслого Ісуса, не зміг затриматися в човні з іншими та відразу кинувся у воду, щоби якнайшвидше приплисти до Нього (пор. Ів 21,7). На Великдень, одним словом, кроки пришвидшуються та перетворюють в біг, бо людство бачить мету своєї дороги, сенс свого призначення – Ісуса Христа, та покликане поспішати назустріч Йому, надії світу.
Поспішімо також і ми зростати на дорозі взаємної довіри: довіри між людьми, між народами і між державами. Дозвольмо радісному звіщенню Пасхи, світлу, що просвічує темряву й пітьму, в яких надто часто огорнутий світ, вразити нас.
Поспішаймо подолати конфлікти й поділи та відкрити наші серця на найбільш потребуючого. Поспішімо ходити стежками миру й братерства. Радіймо конкретними знаками надії, що надходять з багатьох країн, починаючи від тих, які надають допомогу та прийняття тим, хто втікає від війни та бідності.
Але на цій дорозі ще є багато каменів спотикання, які роблять важким і виснажливим наш поспіх до Воскреслого. До Нього звернімо наше благання: допоможи нам бігти до Тебе! Допоможи нам відкрити наші серця!
Допоможи любому українському народові на дорозі до миру та вилий пасхальне світло на російський народ. Утіш поранених і тих, хто втратив через війну своїх близьких, і вчини, щоби полонені змогли повернутися цілі і здорові до своїх сімей. Відкрий серця всієї міжнародної спільноти, щоби вона докладала зусилля для того, щоби покласти край цій війні та всім конфліктам, які обагряють світ кров’ю, починаючи від Сирії, яка досі чекає на мир. Підтримай тих, хто постраждав від потужного землетрусу в Туреччині та в тій же Сирії. Молімося за тих, хто втратив родичів і друзів і залишився без домівки: нехай же вони отримають розраду від Бога й допомогу від родини народів.
У цей день, Господи, ввіряємо Тобі місто Єрусалим, першого свідка Твого Воскресіння. Висловлюю глибоку стурбованість нападами, скоєними останніми днями, які підважують бажану атмосферу довіри та взаємної пошани, необхідну для відновлення діалогу між ізраїльтянами і палестинцями, щоби мир запанував у Святому Місті та в усьому регіоні.
Допоможи, Господи, Ліванові, який досі перебуває у пошуках стабільності та єдності, щоб він здолав поділи, а всі громадяни могли разом трудитися задля спільного блага країни.
Не забувай, Господи, про дорогий народ Тунісу, особливо про молодь і тих, хто страждає через соціальні й економічні проблеми, щоби вони не втрачали надію та співпрацювали в будуванні майбуття миру й братерства.
Зверни свій погляд на Гаїті, що вже багато років страждає від серйозної соціально-політичної та гуманітарної кризи, й підтримай зусилля політичних діячів і міжнародної спільноти в пошуках остаточного вирішення численних проблем, які гнітять стражденне населення цього краю.
Зміцни процеси миру й примирення, що розпочалися в Ефіопії та Південному Судані, вчини так, щоби припинилося насильство в ДР Конго.
Підтримай Господи, християнські спільноти, які сьогодні святкують Великдень у особливих обставинах, як у Нікараґуа чи Еритреї, згадай про всіх тих, кому чиняться перешкоди в тому, щоби вільно та прилюдно визнавати свою віру. Даруй розраду жертвам міжнародного тероризму, зокрема, в Буркіна-Фасо, Малі, Мозамбіку та Нігерії.
Допоможи, Господи, М’янмі, допоможи ступати дорогами миру і просвіти серця провідників, аби багатостраждальні рохінджа знайшли справедливість.
Втіш біженців, депортованих, політичних в’язнів і мігрантів, особливо найбеззахисніших, а також усіх тих, хто страждає від голоду, бідності та згубних наслідків наркоторгівлі, від торгівлі людьми та будь-якої форми рабства. Натхни, Господи, керівників народів, аби жоден чоловік, жодна жінка не зазнавали дискримінації, щоб не була розтоптаною їхня гідність; щоби в повній пошані до прав людини й демократії зцілилися ці суспільні рани, щоби завжди і лише шукали спільне благо громадян, щоби гарантували безпеку й необхідні умови для діалогу й мирного співіснування.
Браття і сестри, також і ми наново відкриймо смак прямування вперед, пришвидшімо пульсування надії, вже тепер смакуймо красу неба! Черпаймо сьогодні сили для того, щоби ступати в добрі назустріч Добру, що не розчарує. А коли, як писав один давній Отець, «найбільшим гріхом є не вірити в сили Воскресіння» (Святий Ісаак Ніневський, Sermones ascetici, I,5), то ми сьогодні віруємо: «Знаєм, що насправді Ти воскрес із мертвих» (Великодня секвенція). Віруємо в Тебе, Господи Ісусе, віримо, що з Тобою надія відроджується, подорож триває далі. Ти, Господи життя, підбадьорюєш наші кроки та повторюєш також і нам, як учням у вечір Пасхи: «Мир вам!» (Ів 20,19.21). Мир вам! Мир вам!
About The Author
