Великоднє послання Владики Димитрія (Григорака), ЧСВВ

Всесвітлішим і високопреподобним отцям, преподобним монахам і монахиням, дорогим братам і сестрам.

Нехай же празнує вся вселенна Христове Воскресіння,
в якому ми утверджуємося.
(Пасхальна Утреня, Канон Пасхи, 3 пісня)

Христос Воскрес!

Завершився Великий Піст 2018 року Божого. Як пройшов цей час для кожного з нас? Як ми провели цей відповідальний і благодатний період року? Чи стали ми трішки вільнішими від гріха і поганих звичок? Чи стали ми хоч трохи досконалішими в любові? Так, саме в любові, бо саме вона є метою християнської досконалості: «Будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Матея 5,48). Чим дальше ми віддаляємося від гріха, тим ближче наближаємося до Бога, який є Любов.

Варто задати собі ці та подібні питання в час найголовнішого для всіх християн свята Христового Воскресіння.

Після створення світу не було в історії людства важливішої події, ніж Воскресіння Христове. Божий Син і, як Він сам себе називав, Син людський, переміг смерть раз і назавжди, щоб жити вічно. Він поклав початок новому людству-людству дітей Божих, тих, котрі увірували в Нього.

Правда про Воскреслого Сина Божого змінила світ і хід історії. Але також і розділила світ на тих, хто увірував, і на тих, хто не увірував в Нього. Ті, хто увірували, прийняли Його воскреслого і прославленого у своє життя і прямують дорогою християнської досконалості до спасіння. Вони свідчать правду про Воскреслого Господа не лише словами, але всім своїм життям. Між правдою і досконалістю в любові є прямий зв’язок: неможливо свідчити правду, якщо ти не живеш нею. Правда і любов є нероздільні поняття, тому, що найвищою Правдою і Любов’ю є Бог. Діти Божі, які намагаються свідчити істину і жити вірою, обов’язково наштовхнуться на супротив. Правду і Любов впродовж всієї історії людства намагається спотворювати відвічний ворог Бога і людини, почавши ще з Едемського саду: «І сказав змій до жінки: “Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло”» (Буття 3, 4-5).

Людство перенаситилося пізнанням зла, яке принесло йому невимовні страждання і смерть. Але, нажаль, було і є немало тих, хто вибрав дорогу зла і неправди. Це: люди, які «…більше злюбили темряву, ніж світло, – лихі бо були їхні діла.» (Івана 3, 19). Вони свідомо і добровільно вибрали дорогу смерті і чинять діла темряви, поширюючи зло у світі. Про таких Господь говорив: «Отче, прости їм, не знають бо, що роблять» (Луки 23, 34).
Але не біймося ворогів – їх не є так вже й багато, біймося бути байдужими, бо саме через байдужість і пасивність багатьох зло існує і руйнує світ. Будьмо ж вірні Богові так, як Бог є вірний людині, – до кінця. Він запевняє: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду». (Ісая 49:15).

Доказ цьому є життя і смерть мільйонів святих і праведних, яким Господь дав свою силу бути переможцями зла. Вони свідчили Божу Правду словом і своїм життям в християнській досконалості.

Свята Мати Тереза з Калькути розуміла християнську досконалість наступним чином: «Коли я голодна, пришли мені того, кого я можу нагодувати. Коли я спрагла, пришли мені того, кого я можу напоїти. Коли мені холодно, пришли мені того, кого я можу зігріти. Коли я в печалі, пришли мені того, кого я можу втішити».

Християнська досконалість – це не тільки чинити добро, але й також уникати гріха і не мовчати на гріх. Це передбачає говорити правду, називаючи речі своїми іменами: добро-добром, зло – злом. Наша християнська віра базується на Правді, яку Бог об’явив людям. В ній є правда про Бога і про людину.

За визнання Об’явленої Божої Правди гинули мільйони мучеників. Не є винятком і наш час. Тисячі людей гинуть щороку в світі за віру в Христа. Але християн не стає менше, бо на місце тисяч убитих приходять мільйони нових послідовників Христа. Бо слова Божої Правди промовляють не лише до розуму, але й до серця, і хто щирим серцем шукає правди, той її знаходить.

Йде боротьба двох світів: цивілізації життя і цивілізації смерті. Де моє місце у цій боротьбі? Свято Воскресіння спонукає до відповіді: на котрому боці я? Чи з Христом розп’ятим, чи з тими, хто Його розпинає? А може з тими, хто стоїть осторонь і байдуже спостерігає чим все скінчиться? Чим, зрештою, є для мене це свято? Чи це всього лиш традиція, зайва нагода повеселитися, застілля, смачні страви, шинка й холодець? А чи може закликом, щоб задуматися над своїм життям: куди я йду і для чого я живу? Хто для мене Христос? Яка моя відповідь на Його страждання і смерть за мене? Яка моя відповідь на страждання і смерть мільйонів мучеників за віру, в тому числі тисяч мучеників і праведників нашого народу? Зрештою, яка моя відповідь на жертву героїв Небесної Сотні і тисяч патріотів, які віддали своє життя, щоб захистити честь і гідність кожного українця та зберегти державу?

За нас заплачено високу ціну. Чи кожен з нас гідний всіх цих жертв і жертви Христової? Чи наші вчинки не оскверняють ці чисті жертви? Чи ми є учнями Христовими та йдемо за Ним до кінця, відкидаючи гріх і поборюючи зло, а чи може є людьми натовпу, яким маніпулюють сильні світу цього, які кричать в неділю «Осанна», а через чотири дні «Розпни»?! Чи я той, хто сьогодні вітається привітом «Христос Воскрес!», а завтра тими самими устами сквернословлю нецензурною лайкою? А, може, ще гірше, розпинаю Христа важкими гріхами пияцтва, наркоманії, розпусти, корупції, заняттям окультизмом, магією, смертельними гріхами, в т. ч., масово поширеним гріхом аборту? До речі, вчора, у Велику Суботу, в переддень Пасхи, ми святкували велике свято Благовіщення, під час якого святкуємо Воплочення Сина Божого в непорочному лоні Пречистої Діви Марії. Благовіщення нам також нагадує правду, що кожна людина починає своє існування від моменту зачаття в лоні матері. Отже, вагітність є знаком, що людина вже існує. Тому переривання вагітності на будь-якій стадії є прямим вбивством людини в пренатальний період її життя. Закликаю наших матерів навіть в думках не мати наміру вбити свою дитину, а лікарів – бути захисниками ще ненароджених дітей і зробити все можливе для збереження їхнього життя. Немає причини, яка би виправдала цей страшний смертельний гріх.

Важливо є нагадати, що Україні нав’язують новітню тоталітарну ідеологію під назвою «ґендер», про яку неодноразово попереджав Синод нашої Церкви. Не встигли попадати по всій Україні ідоли комунізму, як ця ідеологія тихо і непомітно впроваджується в навчальні програми і закони держави. Ґендерна ідеологія пропонує нам аморальні цінності, які суперечать християнській моралі, руйнує сім’ю і декларує, що стать визначається не біологічними ознаками, а вибором людини. Більш абсурдної ідеології в історії людства ще не було. Але, як говорив один із ідеологів нацизму, що чим абсурдніша брехня, тим легше її сприймають. Під маркою толерантності і недискримінації пробується встановити новітню диктатуру і дискримінацію всіх, хто думає інакше та відстоює засади християнської моралі. Будьмо пильні і немовчазні, щоб запобігти новому поневоленню нашого народу.

Війна, аборти, ґендер, алкоголізм, наркоманія, розпуста, корупція… Перелік, нажаль, можна продовжити. І тому нас, українців, з кожним роком стає все менше і менше. Але майбутнє залежить від кожного з нас. Ніхто, крім нас, не захистить нашу державу і не побудує нам нове життя, також ніхто, крім нас, не відкине гріх і не утвердить християнські цінності в нашому житті. І, як часто було в нашій давній і близькій історії, надіятися мусимо тільки на Бога і на власні сили. Понад все цінуймо єдність з Богом і між нами. Воскреслий Господь є володарем світу і паном історії. У нього вся влада і сила. Він сказав: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Матея 28,18). В єдності з Ним – запорука перемоги.

В цей Великий День особливо вітаю наших мужніх воїнів-захисників, які щодня перебувають на передньому краї боротьби зі злом, і без зайвого пафосу захищають нас ціною власного життя. І хай Воскреслий Господь вбереже їх від всякої біди, дасть силу духа вистояти і перемогти та живими і здоровими повернутися додому з перемогою.

Всім вірним і духовенству Бучацької Єпархії бажаю щасливих і спокійних Великодніх свят. Хай цей Великдень стане початком нових справжніх глибоких позитивних перемін в нашому особистому і суспільному житті. Хай Воскреслий і Прославлений Господь провадить всіх нас і нашу державу дорогою християнської досконалості та утверджує нас у Правді і Любові. Хай Господь буде прославлений в усіх своїх діяннях. Йому належить подяка, честь і слава на віки віків!

ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

† Димитрій Григорак, ЧСВВ
Єпарх Бучацький