“Велопроща за мир в Україні”

“Велопроща за мир в Україні” об’єднала молодь з різних куточків нашої держави. Після спільної молитви на Божественній Літургії за успіх паломництва та Боже благословення учасники велопрощі розпочали маршрут з відновленого храму Пресвятої Трійці Кам’янця-Подільського. Їдучи на велосипеді кожен мав змогу побачити мальовничі куточки, поспостерігати за природою, поспілкуватися з друзями та забути про домашні клопоти. 

Заїхавши в с. Улашківці паломники мали змогу приклонитись до Чудотворних ікон Пресвятої Богородиці й Івана Хрестителя, помолитись у своїх наміреннях, а також за мир в нашій державі. Після Літургії в Улашківцях попрямували далі. Наступною зупинкою був Катедральний собор та монастир у м. Чорткові, де молодь радо зустрів ігумен Венедикт Деркач. Настоятель поспілкувався з гостями та розповів історії про новозбудований монастир отців Василіян. 
Краса весняного цвіту завела молодих паломників до м. Бучач, де вони завітали до монастиря отців Василіян Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Зранку відвідали місце старих укріплень на плоскогір’ї над Стрипою. Найбільше вражень залишив Бучацький замок, з висоти якого можна було побачити усе місто, як на долоні. 

За кілька кілометрів від Бучача, поблизу села Жизномир, є цікава місцина, яка носить назву урочище Монастирок. Окрім красивого лісу на крутих берегах річки Стрипи тут можна знайти руїни оборонного монастиря. До наших днів збереглись лише руїни монастирського храму, але й по них неважко уявити оборонну здатність споруди. 

Рукомиш – ще одне цікаве місце в околицях Бучача, яке відвідала наша молодь. В цьому місці знаходяться печери та Хресна дорога. Неподалік зберігся невеличкий костел, який сьогодні належить Українській греко-католицькій церкві. 

Проїхавши чимало сіл та міст, учасники зауважили, що кожне з них особливе й гарне по-свому. Одним з таких особливих сіл є Зарваниця, де знаходиться Марійський відпустовий центр з Чудотворною іконою Матері Божої. Власне тут, в часі Літургії, кожен з присутніх мав змогу випросити ласк Божої благодаті перед Чудотворною іконою. 
Впродовж всієї прощі велосипедисти не оминали жодного храму чи каплиці, а з вірою та щирим серцем молилися за мир в наших душах й в Україні. Мандруючи до Тернополя, торкнулися Сивої давнини історичного замку в Микулинцях. Втім, особливо запам’ятався Монастирський печерний храм св. Миколая в с. Струсів. Фінальним акордом був Молебень до Пресвятої Богородиці та заохочуюче слово о. Ореста Павліського, адміністратора Катедрального собору та голови комісії у справах молоді Тернопільсько-Зборівської єпархії, який радо зустрів молодих паломників. 

«За такий невеликий проміжок часу ми стали однією родиною. Минуло тільки чотири дні, а ми всі дуже здружилися, співпереживаючи та допомагаючи один одному.», – говорить паломник Євген. 

Здолавши нелегкий шлях учасники незважаючи на втому, отримали багато незабутніх вражень. Зараз кожен із них набирається сил та з нетепрінням чекає наступної велопрощі.