Від 1-го червня знову відчиняються Апостольські Бібліотека та Архів
«Пам’ять є спільним фундаментальним виміром для біблійних релігій», – цим твердженням кардинал Жозе Толентіно де Мендонса, Бібліотекар та Архівіст Святої Римської Церкви, розпочинає свою статтю, опубліковану у щоденній ватиканській газеті “L’Osservatore Romano”, присвячену відкриттю Апостольських Бібліотеки та Архіву після карантину.
Своє переконання автор підсилює прикладом Святого Таїнства Євхаристії, від якого родиться Вселенська Церква, та молитви “Shemà”, що є центральною в юдейській традиції. «Це – Моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на Мій спомин» (Лк. 22, 19), – мовить Ісус до своїх учнів, закликаючи їх пригадувати Його на ламанні хліба. «Щоб, пам’ятаючи та виконуючи всі Мої заповіді, були ви святими у вашого Бога» (Чс. 15, 40), – наказає Господь вибраному народові. Отож, як християнське Євхаристійне богослужіння, так і головну юдейську молитву можна назвати молитвою “пригадування”.
Пригадувати – це заповідь
«Отож, пригадувати – це заповідь спасіння для євреїв та християн, які через це пригадування відкривають себе на ту поставу слухання, (…) яка децентралізує людину від себе самої, від смертельної ілюзії вважати свій досвід цілковитим, як щось абсолютне, що насичує стан людини до самодостатнього та ексклюзивного виміру, який не залишає місця для іншого, для інших та для Іншого», – пише далі португальський богослов, наголошуючи на тому, що, оскільки йдеться не просто про зовнішнє виявлення якогось змісту, але про результат постійного слухання, ця пам’ять є месіанською, скерованою у майбутнє.
«Віруюча людина пригадує не з ностальгії за втраченим добром, але з причини прагнення добра, яке в історії завжди виходить їй назустріч і вчиняє її життя шляхом невпинного відривання від “уже/тепер”, у прийнятті того “ще ні”. Парадоксальним є те, що пам’ять віруючої людини не є ретроспективною, але перспективною, джерелом перемін, а не застою, оновлення, а не повторення», – наголошує очільник Ватиканської Бібліотеки та Апостольського Архіву.
Три аспекти пам’яті
На переконання кардинала Жозе Толентіно де Мендонси, окрім слухання та месіанського спрямування у майбутнє, пам’ять характеризується також і третім аспектом: своєю активністю, яка спонукає до дії, до того, аби вийти поза себе самих і свідомо та відповідально ввійти у стосунки з окремими особами та з групою осіб, тобто – із людством. «Слухання, відкритість на майбутнє, діяльне заанґажування. Як же ці три виміри важливі для доброго здійснення своєї місії; це усвідомлює той, хто служить у бібліотеці чи архіві, які є місцями зібрання, зберігання та передачі цього важливого ресурсу для колективної пам’яті, яким є письмові свідчення», – додає автор.
Цитуючи французького єзуїта о. Мішеля де Серто, кардинал Толентіно де Мендонса зазначив, що бібліотеки та архіви є “соціальними місцями”, які мають дещо більше значення, ніж фізичний нейтральний простір, де відбувається роздача чи розподіл документів. Вони є, радше, поліфонічним перехрестям запитів, функцій, турбот, обов’язків, зацікавлень та нагод, які є матеріальними, культурними, науковими, духовними…
Ватиканська бібліотека та архів у час пандемії
Як пише далі автор статті, наприкінці лютого, коли відбувався академічний день на тему відкриття для науковців документів понтифікату Пія XII, зібраних в архівах Святого Престолу, ніхто навіть не уявляв, що ця подія історичного та суспільного значення буде несподівано призупинена небаченою кризою пандемії коронавірусу. Надзвичайна ситуація, спричинена поширенням вірусу, змусила Апостольський Престол спершу закрити для науковців свої бібліотеку й архів, перевівши більшість працівників у режим роботи на відстані, а тепер вимагає їх поступово та обмежено відкривати, відповідно до передбачених норм безпеки.
Зокрема, для науковців закриття цих ватиканських інституції було великим болем, але, як зазначив кардинал-архівіст, кожна криза може стати нагодою, і це стосується також ватиканських архіву та бібліотеки, дійсність яких опирається на «історичній свідомості Церкви» з прагненням зробити із неї суспільне добро всього людства.
«Ця пандемія, поширена по всьому світі, яку не зупинили ні політичні, ні економічні та культурні кордони, в жорстокий спосіб відкрила очі суспільству, яке було власними технологічними та структурними показниками засліплене на вразливість, притаманну людському станові», – продовжує кардинал Жозе Толентіно де Мендонса, зазначаючи, що цей час випробування вказав нам також і на те, що всі ми є кволішими, біднішими, беззахиснішими. У безпрецедентному стані поширення вірусу, який потребує додаткового смирення, визнання того, що наші знання та наша могутність є шерегою повторних відкриттів та перезапусків.
Новий початок
«Пам’ять, індивідуальна та колективна, також є сукупністю цієї невпинної зміни, очищення, вставання та нового початку. (…) Минуле завжди дивує справжнього історика, так само, як сучасність дивує сучасників, перемальовуючи знання та впевненість. Власне, це вчиняє світські установи, як також і ватиканські, захоплюючими, які здатні запалити розум тих, хто спускається в цю шахту знань і пам’яті, аби зіткнутися у змаганні з документом. (…) І все ж, якщо пошук істини може розділяти на безлічі шляхів та етапів її опрацювання, зустріч із нею об’єднує і примиряє людей та спільноти», – підсумовує очільник Ватиканських Бібліотеки та Архіву.
«Слухання як служіння пам’яті, відкритість на майбутнє як конкретна вправа надії, діяльне зааґажування як відповідальність, – це принципи, які дозволяють нам перебувати у взаємній довірі та справжньому братерстві, знаючи, що, радше, істина вимірює нас, аніж ми є її остаточними мірилами», – наголосив кардинал Жозе Толентіно де Мендонса.
About The Author
