Від груп в соціальних мережах до людської спільноти. Підсумок послання Папи

Церква – це також мережа, сплетена євхаристійним сопричастям, де єдність ґрунтується не на «like», але на істині, тобто, на «амінь», – цими словами Папа Франциск підсумовує своє послання з нагоди 53-го Всесвітнього дня суспільних комунікацій, що відзначатиметься 2 червня. «Ми один одному члени. Від social network communities до людської спільноти», – такою є тема цього послання, що зосереджене на можливостях, які дає інтернет для творення спільноти, як також на ризиках, які його супроводжують.

«Відколи інтернет став доступним, Церква завжди намагалася заохочувати його використання на служінні зустрічі між людськими особами та солідарності між усіма», – цими словами розпочинається цей документ, що побачив світ 24 січня 2019 р., в день літургійного спомину святого Франциска Сальського, Небесного покровителя журналістів. Святіший Отець запрошує замислитися над «основами та важливістю нашого буття-в-стосунках» та «наново відкривати прагнення людини не залишатися у власній самотності».

Метафори «мережі» та «спільноти»

Як зауважує Глава Католицької Церкви, медіа-середовище сьогодні є настільки пронизуючим, що стало невіддільним від сфери щоденного життя. «Мережа – це ресурс нашого часу. Вона є джерелом знання та стосунків, раніше немислимих», – пише він, додаючи, однак, що чимало експертів, беручи до уваги глибокі переміни, спричинені цим, «вказують також на ризики, які загрожують пошукові та вдаємоподілові автентичної інформації в глобальному масштабі».

Інтернет становить, водночас, «надзвичайну можливість доступу до знання», так і місце, яке найбільше наражається на дезінформацію та свідомі викривлення. Також і соціальні мережі, які, з одного боку, служать тому, щоб нас поєднувати, допомагати одні одним, також можуть сприяти маніпулятивному використанню особистих даних. Дослідження вказують на те, що серед наймолодших користувачів кожен четвертий стає жертвою сайбер- булінгу, тобто, цькування в мережі.

«З огляду на комплексність цієї картини, варто повернутися до роздумів над метафорою мережі, на початку вміщеною в основі інтернету, аби наново відкрити позитивний потенціал. Образ мережі спонукає замислитися над розмаїттям шляхів і вузлів, які забезпечують зв’язок за відсутності центру, структури ієрархічного типу, організації вертикального характеру. Мережа працює завдяки співучасті всіх елементів, – наголошує Святіший Отець. – Приведена в антропологічний вимір, метафора мережі вказує на інший образ, наповнений значеннями: образ спільноти. Спільнота є настільки сильнішою, наскільки є згуртованою та солідарною, черпаючи натхнення з довіри та прямуючи до спільних цілей. Спільнота, як солідарна мережа, вимагає взаємного слухання та діалогу, що ґрунтується на відповідальному використанню мови».

Social network community та спільнота

У цьому контексті Папа звертає увагу на те, що група в соціальній мережі не є автоматично синонімом спільноти. В кращому випадку вона може дати пробу співіснування й солідарності, але часто залишається лише згуртуванням на основі інтересів, позначених «слабкими зв’язками». Крім того, в цьому контексті ідентичність надто часто ґрунтується «на протиставленні іншому», тобто, на основі того, що розділяє, а не об’єднує, вивільняючи різного роду упередження, а навіть ведучи до нестримного індивідуалізму та спіралей насильства.

«Те, що повинно би бути вікном у світ, перетворюється у вітрину власного нарцисизму», – пише Святіший Отець, додаючи: «Мережа – це нагода для того, щоб сприяти зустрічі з іншими, але вона може також посилити нашу самоізоляцію, як сіті, що можуть упіймати в пастку». Саме підлітки найбільше піддаються ілюзії того, що соціальні мережі можуть повністю задовольнити їх на рівні стосунків, аж до «небезпечного явища молодих “соціальних пустельників”, яким загрожує повне відчуження із суспільства».

«Ця багатогранна та підступна дійсність ставить різні запитання етичного, соціального, юридичного, політичного та економічного характеру, також кидаючи виклик і Церкві. В той час, як уряди шукають шляхів законодавчої регламентації з метою зберегти початкове бачення вільної, відкритої та безпечної мережі, всі ми маємо можливість та відповідальність розвивати її позитивне використання. Очевидно, що для зростання взаєморозуміння не вистачить помножувати підключення», – наголошує Папа, запитуючи: «Як, отже, віднайти справжню спільнотну ідентичність, усвідомлюючи взаємну відповідальність одні за одних також і в мережі online?».

«Ми один одному члени» (Еф 4,25)

Відповідь на це запитання Глава Католицької Церкви пропонує шукати в третій метафорі, якою є метафора тіла й членів, посилаючись на слова святого Павла з Послання до Ефесян: «Тому, відкинувши брехню, говоріть кожен правду ближньому своєму, ми бо один одному члени» (4,25). Як пояснює Папа, бути «один одному членами» – це глибока мотивація говорити один одному правду з метою «не підважувати взаємні стосунки спільності», адже істина об’являється в сопричасті, в той час як брехня свідчить про «егоїстичну відмову визнавати свою приналежність до тіла».

Ця метафора також спонукає замислитися над нашою ідентичністю, що ґрунтується на сопричасті та іншості. «Як християни, ми всі визнаємо себе членами одного тіла, головою якого є Христос. Це допомагає нам бачити в людях не потенційних конкурентів, але сприймати як людей також і ворогів. Уже не потрібен супротивник, аби самовизначитися, бо погляд включення, якого вчимося від Христа, допомагає нам відкривати іншість по-новому, як інтегральну частину та передумову стосунків і близькості», – зазначає Святіший Отець, додаючи, що основою цієї здатності між людьми, створеними на Божий образ, є сопричастя любові між Божими Особами в Пресвятій Тройці.

«Актуальний контекст закликає нас усіх інвестувати в стосунки, утверджувати також і в мережі та через мережу міжособистісний характер нашої людської природи. Ми, християни, покликані ще більше свідчити це сопричастя, яке позначає нашу ідентичність віруючих. Сама ж віра є взаєминами, зустріччю. Завдяки спонуці Божої любові ми можемо передавати, приймати та розуміти дар іншого, відповідаючи йому», – наголошує Папа, зауваживши, що «саме сопричастя на образ Пресвятої Тройці відрізняє особу від індивіда».

Від “like” до “амінь”

Підсумовуючи, Глава Католицької Церкви вказує на те, що образ тіла та членів говорить нам про те, що також використання соціальних мереж є доповненням до фізичної зустрічі, що відбувається через тіло, серце, погляд іншого. Якщо мережа використовується як «продовження чи очікування» такої зустрічі, то залишається «ресурсом сопричастя». Якщо родина використовує мережу, щоб підтримувати зв’язок, аби пізніше зібратися за столом і поглянути один одному у вічі, мережа є ресурсом. Якщо церковна спільнота через мережу координує свою діяльність, аби згодом спільно служити Євхаристію, то йдеться про ресурс. Мережа є ресурсом і тоді, коли стає нагодою наблизитися до історій чи досвіду краси або страждання, що віддалені від мене, аби молитися разом.

«Таким чином, – пише Папа, – можемо перейти від діагнозу до лікування: відкриваючи шлях для діалогу, зустрічі, усмішки, ласкавості… Ось таку мережу ми хочемо. Не таку, яка створена для того, щоб ловити у пастку, але щоб визволяти, зберігати сопричастя між вільними людьми. Сама Церква є мережею, сплетеною євхаристійним сопричастям, де єдність ґрунтується не на “like ”, але на істині, тобто, на “амінь”, з яким кожен єднається з Христовим Тілом, приймаючи інших».