Відбулася традиційна різдвяна проща українців до папської базиліки святого Петра у Ватикані

У середу, 26 грудня 2018 року, у другий день Різдвяних свят за Григоріанським календарем, відбулася традиційна національна проща українців до папської базиліки святого Петра у Ватикані, організована Українською Греко-Католицькою Церквою в Італії.

Божественну Літургію на катедральному престолі головного католицького храму очолив владика Діонісій (Ляхович), Апостольський візитатор для українців греко-католиків в Італії.

Архиєрею співслужили архиєпископ П’єро Маріні (Piero Marini), Голова папського комітету з Міжнародного Євхаристійного Конгресу та колишній обер-церемоніймейстер Папського Двору за папи Івана Павла ІІ, преосвященний владика Іриней (Білик), канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре, протоієрей Володимир Волошин, національний координатор українців греко-католиків в Італії, ієромонах Йоанікій Чверенчук, Генеральний вікарій Василіянського Чину св. Йосафата, протоієрей Марко Ярослав Семеген, президент Релігійного товариства «Свята Софія» в Римі, ієромонах Луїс Касьяно, ректор Української папської колегії св. Йосафата в Римі, протоієрей Любомир Яворський, патріарший економ УГКЦ, а також представники чернечих і студентських спільнот, близько тридцяти душпастирів українських громад в Італії. Кільканадцять священиків уділяли святе таїнство Покаяння.

У паломництві взяли участь понад дві тисячі прочан з Італії, а також з України. Богослужіння співом супроводжував хор церкви св. свщм. Йосафата з м. Тернополя під керівництвом п. Наталії Буди. На молитві були присутні п. Тетяна Іжевська, Посол України при Святому Престолі, настоятелі українських монаших чинів та згромаджень в Італії.

Після читання Євангелія до молільників звернувся з проповіддю преосвященний владика Діонісій. На початку свого слова проповідник поставив два запитання, над якими вирішив застановитися у роздумах: «Де цар юдейський, що оце народився?» і «Тріє царі, де ідете?».

Відтак архиєрей представив історію народження Господа нашого Ісуса Христа через призму трьох мудреців-царів, які подорожують, ведені зіркою, і шукають, «де цар юдейський, що оце народився?». Преосвященний владика Діонісій розповів про їхній шлях до новонародженого Спасителя, який був повним перешкод, випробувань, а особливо – підступу з боку Ірода, що вкінці йде на жахливий гріх дітовбивства, а Марію з Дитятком та Йосифа робить вимушеними біженцями та емігрантами.

Наводячи паралелі з сучасним станом речей у світі, проповідник зазначив: «Чим не аналогія з нашим часом? Царі, боягузи, які уважають себе зірками, махають сьогодні не мечами, а танками, літаками та кораблями, і кидають бомби, які вбивають невинних, а мільйони інших втікають у чужі краї. Та не зупиняються земні царі, махають і ракетами з ядерними бомбами, які можуть спалити всіх дітей цієї землі».

Відповідаючи на питання: «Тріє царі де йдете?», – яке владика Діонісій поставив для роздумів ще на початку проповіді, він зазначив, що царі йдуть за зіркою, що вказує їм шлях, але, зайшовши до великого міста Єрусалиму, вони тратять цей орієнтир: «І справді, у місті зірка може згаснути. У місті ми можемо згубити орієнтир, ми можемо попасти в кризу, бути засліплені його світилами, захоплені його спокусами. У місті добрі школи, університети, проте тут дуже часто щезає зоря, втрачається орієнтир – можуть нам сказати, що зорі немає, що це ілюзія, омана. Нащо вам шукати світил на небі, якщо так багато є тут, у місті? Ось скільки світел у місті! По цілій Європі стільки світил по містах, що важко знайти зірку на небі. Сучасна людина так захопилася своїми світилами, що втратила орієнтири. В деяких країнах земні царі диктують свої орієнтири; диктують свою правду, брехню замасковують у правду. У місті дуже легко втратити орієнтир. Навіть три розумні царі у місті втратили орієнтир, не бачили більше зірки на небі», – такими словами архиєрей завершив роздуми над цим запитанням.

Відтак, продовжив проповідник, «коли в нашому життєвому паломництві станеться раптом таке, що зірка зникне з горизонту, то треба розпитувати: «Де цар Юдейський, що оце народився?». Шукати Бога, будучи певним, що в тому часі й Бог нас шукає. І ми певно зустрінемося, хоча пошук може тривати довший час, хоча довший час може тривати так звана «ніч віри», яку відчули багато святих, а навіть сам Ісус Христос, коли Він скрикнув на хресті: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?» (Мт 27, 46)».

В кінці проповіді преосвященний владика Діонісій наголосив, що «новонароджений Месія – це точний орієнтир, точний духовний GPS, що нас заведе до мети нашого життя, до повного сопричастя з Богом та зі всіма святими». А відтак архиєрей побажав усім присутнім благословенних Різдвяних свят: «Бажаю Вам благословенних свят Христового Різдва! Нехай Вифлеємська зоря освітлює нашу темряву, в якій ми могли опинитись! Несімо нашим рідним, близьким, знайомим, сусідам, парафіянам, усім потребуючим свідчення нашої віри і радість нашого спасіння!».

По завершенні Божественної Літургії до присутніх у храмі молільників звернувся представник римського Вікаріату, священик П’єрпаоло Феліколо, який відповідає за працю з мігрантами. Він високо оцінив працю українського духовенства для своїх співгромадян та відзначив глибоку побожність українських мігрантів в Італії та в Римі зокрема і побажав надалі продовжувати зберігати власну ідентичність та духовність.

Святкування завершилися колядуванням численної української громади біля вертепу та ялинки на площі святого Петра.

Проповідь владики Діонісія. Частина І