Відбувся з’їзд в’язничних капеланів «Ми покликані до в’язнів, як до Христа»

10 – 12 листопада 2015 року у м. Києві та м. Обухові проводився щорічний з’їзд в’язничних капеланів Української Греко-Католицької Церкви під гаслом «Ми покликані до в’язнів, як до Христа».
З’їзд розпочинався з Божественної Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового, яку очолив Преосвященний Михаїл Колтун, єпископ Сокальсько-Жовківський, керівник Департаменту УГКЦ з душпастирства у силових структурах України. У богословському впровадженні Архиєрей сказав: «Ми заявляємося в Церкві як такій, що покликана до в’язнів, як ми покликані до Христа. Маємо покликання від Бога, який дає нам післаництво, щоб ми благовістили Його Євангелія, щоби вона відкрила нам зміст життя. Ми не просто йдемо до в’язнів, але сповняємо Божий намір. Ми несемо Добру новину в той світ, який є в темряві гріха і завдяки Добрій Новині цей світ змінюється. Христос не просто співчуває потребуючим, а служить їм і нас заохочує до служіння ближньому».
До капеланів звернувся Віталій Хведчук, заступник начальника управління соціально-виховної та психологічної роботи апарату Державної пенітенціарної служби України. У своєму зверненні він подякував присутнім душпастирям за неоціненну допомогу і моральну підтримку в’язнів, що сприяє зменшенню напруженості відносин поміж засудженими і з персоналом служби. Число засуджених і утримуваних під вартою знизилось, але в гіршу сторону змінилося співвідношення осіб засуджених за тяжкі категорії злочинів. У зв’язку з цими умовами, і через зниження соціальних стандартів для службовців ДПтС України Віталій Хведчук наголосив на великій потребі збільшення уваги до персоналу пенітенціарної служби. Також відбулася презентація про життя Блаженного Василія Величковського, покровителя пенітенціарного душрпастирства УГКЦ, яку представило подружжя Олега і Тетяни Чехарівських.

У програмі з’їзду капеланів брав участь керівник відділу Пенітенціарного душпастирства Львівської Духовної Семінарії Св. Духа брат Олег Нестор та представник Римо-Католицької Церкви України у Душпастрській раді при Державній пенітенціарній службі України о. Михайло Талапканич. Протягом трьох днів капеланів в’язничного душпастирства гостинно приймав Монастир отців Облатів в Обухові. Впродовж з’їзду капелани ділилися про пережите протягом року, обговорювали пропозиції до Митрополичого Синоду УГКЦ щодо розвитку душпастирства, а також брали участь у трьох модулях науково-практичного семінару: пенітенціарна психологія і педагогіка, філософсько-богословська антропологія та пенітенціарна кримінологія.

10 листопада професор кафедри пенітенціарної педагогіки та психології Інституту кримінально-виконавчої служби Тамара Кушнірова обговорювала з капеланами психолого-педагогічні питання вивчення особистості засудженого, організації роботи з нею, ролі капеланів щодо допомоги в кризових ситуаціях та профілактиці суїцидів.

11 листопада о. д-р Олег Шепетяк і капелани обмінювалися рефлексіями з філософсько-богословської антропології, яка допомагає у пошуку пастирських підходів до людської особи, що потребує розв’язки буттєвих питань у в’язничному середовищі. Учасники семінару обмінювалися досвідом, активно та зацікавлено підходили до вирішення конкретних питань та поставлених проблем. Цього ж дня капелани провели доповіді про своє служіння та відвідали Обласний археологічний музей Трипілля.

12 листопада заступник начальника Інституту кримінально-виконавчої служби, професор кафедри кримінально-виконавчого права Максим Палій представив капеланам сучасні проблеми пенітенціарної кримінології, особливостей режиму відбування покарання. Окрема увага була приділена розгляду типології особи злочинця, причин та умов злочинності, особливостям роботи у різних регіонах та установах виконання покарань в Україні. Також були обговорені перспективи створення Пенітенціарної Асоціації України та місця релігійних організацій в її діяльності.

Семінар став втіленням прагнень міждисциплінарного підходу до пенітенціарної науки, в основі якої є саме богословське розуміння людини, гріха і покути. Усі учасники поверталися додому з величезним засягом сил і Божого благословення цього прекрасного служіння, в якому нам є можливість послужити в усіх вимірах милосердя щодо душі і щодо тіла ближнього у потребі.