Відлуння канонізації у кінцях світу

Зарахування Івана XXIII та Івана Павла II до лику святих відзначали не тільки в Італії та Польщі, а й у багатьох інших місцях світу.

В Іраку напередодні церемонії канонізації у багдадській церкві Діви Марії Королеви Вервиці відбулася спеціальна Літургія, під час якої, зокрема, представили статую Івана Павла II. Головував у богослужінні халдейський патріарх Луїс Рафаель Сако, який у зв’язку із закриттям аеропортів на час виборів в Іраку не міг приїхати на римські урочистості.

Особливо гаряче канонізації відзначали в Лівані. Народ цієї країни з великою ніжністю ставиться до Івана Павла II, який 1995 року скликав засідання Синоду єпископів, присвячене саме Лівану. Таким чином, тут організували з цієї нагоди богослужіння, а кілька тисяч ліванців зібралися в Римі. Багато з них хотіли би, щоб святий Іван Павло II став тепер другим покровителем їхньої батьківщини. Ліванці також вдячні святому Іванові XXIII за ІІ Ватиканський Собор, який відновив і зміцнив місцеву християнську спільноту.

Індонезійські католики на час канонізації підготували, зокрема, спеціальні місця, де вони могли дивитися трансляцію разом з Ватиканом. В Архиєпархії Джакарти організували спеціальне богослужіння в Індонезійському парку мініатюр, яке зібрало близько 1,5 тисяч вірних. Один з місцевих священиків о. Юстиніус Сулістіаді наголошує, що для індонезійців Іван Павло II насамперед той, хто змінив обличчя Церкви, зробив його ближчим до народу, особливо бідних і відкинених на маргінес.

З огляду на велику вартість подорожі до Ватикану, небагато філіппінців змогли приїхати на особисту участь у канонізації. Однак, завдяки зусиллям єзуїтського комунікаційного центру в столиці Манілі, в комерційній частині міста, де під час першого паломництва святого Папи 1981 року організували зустріч з вірянами, вдалося забезпечити пряму трансляцію. Усю церемонію назвали на честь Івана Павла II «Пастир, Слуга і Святий». Філіппінці особливо вдячні Папі за Всесвітні дні молоді 1995 року, які були для цієї країни великим святом, що об’єднало кілька мільйонів людей.

Церемонія також мала особливе значення для корейців, Іван XXIII дав їхній Церкві новий ранг, перетворюючи тодішні апостольські вікаріати Кореї на єпархії. Іванові Павлові II завдячують багатьма святими і благословенними, про яких почув увесь світ. Як каже кардинал Андрій Ем Су Чжун, не буде перебільшенням сказати, що Іван XXIII та Іван Павло II побудували фундамент сучасної Церкви в Південній Кореї.

За матеріалами: wiara.pl