“Відважний свідок Євангелія”: 10-ліття канонізації Івана Павла ІІ

У проповіді з нагоди 10-ліття від проголошення святим Папи Івана Павла ІІ, кардинал Комастрі наголосив на зусиллях Папи Войтили в утвердженні гідності людського життя, його любові до молоді та марійській набожності.

 

У суботу, 27 квітня 2024 р., у базиліці Святого Петра у Ватикані відбулася Свята Меса з нагоди 10-ліття від канонізації Папи Івана Павла ІІ, яку очолив кардинал Джованні Баттіста Ре, декан колегії кардиналів. Проповідь виголосив вислужений Архипресвітер базиліки Святого Петра кардинал Анджело Комастрі, який підкреслив вірність святого Івана Павла ІІ Євангелію, а також його мужність у захисті миру, сім’ї, життя та гідності кожної людини.

Приклад вірності Євангелію

На початку проповіді кардинал Комастрі зазначив, що життя Івана Павла ІІ було безперервним послухом Ісусовому Євангелію, яке дало світло і надію багатьом поколінням християн. Ба більше, він був «мужньою людиною в епоху великих страхів» та «рішучою й послідовною людиною в епоху компромісів і програмної нерішучості». Зокрема, проповідник наголосив на відвазі Папи Войтили у захисті миру, «коли дмухали вітри війни».

«Хто не пам’ятає відвагу його неодноразових і гарячих закликів, навіть тоді, коли до них не прислухалися? Іноді він здавався пророком, який промовляє серед пустелі байдужості: але Іван Павло ІІ не піддався знеохоченню, а продовжував говорити те, що Дух Ісуса підказував йому у святилищі сумління. І Папа Франциск сьогодні підтримує цей сердечний і неслуханий заклик до миру», – зазначив проповідник, додаючи що й тоді схожі заклики не були популярними. Однак історія доводить його правоту: «сьогодні більше, ніж вчора», оскільки він залишався вірним своєму завданню служителя істини, яку Ісус передав Церкві.

Захист сім’ї

Інший аспект, на якому наголосив кардинал Комастрі, стосується захисту сім’ї, де вчення Папи Івана Павла ІІ характеризувалося наполегливістю та пристрасністю. «Папа Войтила своїм пророчим оком ясно бачив, що сьогодні під загрозою опинилася людська природа людини, тобто установчий задум людства як сім’ї, чоловіка та жінки, які через вірну любов стають колискою життя і незамінним місцем зростання і виховання людського життя», – зауважив він, згадуючи про дебати, коли Європейський Парламент не зміг дійти згоди щодо визначення сім’ї, що свідчило про «розгубленість європейського сумління». «Можливо, під впливом цього тривожного факту, Папа, як атлет, кинувся на захист сім’ї. Всесвітні дні сім’ї, Ювілей сім’ї, постійні Послання до подружжя та сім’ї є плодом наполегливої любові і, водночас, розумною дією, спрямованою на перевиховання народів і парламентів країн в напрямку цінностей, які формують справжню цивілізацію, – зазначив проповідник. – Якщо сім’я занепадає, що залишається від суспільства? Якщо сім’я зійде зі шляху, якими дороговказами будуть керуватися діти на життєвій дорозі? Моральний занепад молоді є наслідком морального занепаду сім’ї».

Молодь, яка любила Папу

Інший аспект, на який вказав кардинал Комастрі, стосувався любові Папи Войтили до молоді. «На початку його понтифікату здавалося, що Церква вже не може перехопити мову молоді і не втішається довірою серед нових поколінь. Іван Павло ІІ не годився з позицію втечі чи політикою страуса. Він знав, що молодь без Христа ніколи не зможе знайти сенс життя і ніколи не зможе відчути захоплюючу правду любові, яка є даром самого себе, а не примхою, що підпорядковує собі все і всіх, – пригадав він. – Папа шукав молодь, а молодь відчувала в ньому друга: справжнього друга, щирого друга, друга, який не сходить до компромісів, щоб здобути аудиторію, друга, який не вихолощує євангельську пропозицію, щоб стати популярним, друга, який не використовує демагогію, щоб отримати оплески молоді».

Невидима дія Пресвятої Богородиці

Завершальна частина проповіді стосувалася Марійської набожності святого Папи. «Іван Павло ІІ повернув Марії Її місце в Церкві поряд з Ісусом! Саме відштовхуючись від Ісуса ми відкриваємо Марію; саме відштовхуючись від Ісуса ми відчуваємо присутність Матері та Її невід’ємну місію, яка полягає не в тому, щоб замінити Сина, а в тому, щоб привести нас до Нього!» – наголосив проповідник. Він пригадав про подячне паломництво Папи Войтили до Фатіми, щоб подякувати Богородиці за те, що вона врятувала його життя після замаху на площі святого Петра у Ватикані 13 травня 1981 року. «Насправді, відповідаючи на запрошення, яке Богородиця передала трьом дітям-пастушкам з Фатіми 13 липня 1917 року, Іван Павло II посвятив Росію Непорочному Серцю Марії на свято Благовіщення, 25 березня 1984 року: факт, який для поверхневого ока міг би здатися простим жестом набожності. Натомість… через рік до влади в Росії прийшов Михайло Горбачов і розпочався мирний процес саморозпуску імперії атеїстичного комунізму: щось, що було неймовірним, немислимим, непередбачуваним!» – зазначив кардинал Комастрі, зауваживши, що саме 8 грудня 1991 року, свято Непорочного Зачаття Діви Марії, відбулася зустріч лідерів найвпливовіших республік СРСР, які прийняли рішення про розпуск Радянського Союзу. На завершення проповіді кардинал Комастрі зазначив, що марійська спадщина, яку нам залишив святий Іван Павло ІІ, досі актуальна та спонукає прибігати з молитвою до Пресвятої Богородиці.