VII Всесвітній День убогих: думки Блаженнішого Святослава для призадуми

Українська Греко-Католицька Церква вже з Першого Всесвітнього дня убогих у 2017 році активно долучилася до його проведення. Тож напередодні VII Всесвітнього Дня убогих пропонуємо Вашій увазі низку думок Отця і Глави Блаженнішого Святослава для належного приготування до цього дня.

Бідність має безліч облич

«У сучасному світі ми можемо побачити, що бідність має багато облич. Зазвичай, коли чуємо про бідного, то думаємо про людину, яка не має благ чи ресурсів для гідного земного життя. Але це лише одне із сучасних облич бідності. Мільйони людей позбавлені доступу до освіти і навчання. Ми маємо сьогодні велику пошесть культурної бідності. Ті, хто набив власні кишені, часто показують таку культурну вбогість своєю мовою, своїм ставленням до ближнього і способом трактування тих, хто чогось ще не має. Ми тоді кажемо: бідний він чоловік, хоча й має багато… Нині існує і духовна бідність. Ідеться про бідність людини, яка перебуває в полоні власного зла, пристрастей і гріха. У сучасній постіндустріальній культурі шириться ще один вид бідності, який називається самотність. Це коли людина, яка навіть користується сучасними засобами масової комунікації, не вміє будувати глибоких і повноцінних людських стосунків. Вона, можливо, має всього багато, але через самотність не завжди здатна цим скористатися. Таких облич сучасної бідності можна перераховувати ще багато…» (Проповідь Блаженнішого Святослава у Четвертий Всесвітній день убогих, 15 листопада 2020 року).

Убогі є скарбом Церкви

«Скарбом нашої Церкви є люди, особливо ті, кому ми, християни третього тисячоліття, маємо послужити. Давній звичай київського благочестя полягає у тому, що коли хтось був у потребі, то намагався дати милостиню вбогому і просив його про молитву. Бо сльози вбогого — це сльози християнського сумління, а його радість — радість Церкви. Блаженний той, за ким після його відходу у вічність у цьому світі плакатимуть убогі. Відкриймо для себе всемогутню Божу десницю, яка простягнена сьогодні до кожного із нас зокрема, до нашої Церкви і до українського народу, для того, щоб ми були справжніми серед підробок, сильними у світі, який вбачає могутність у цілком інших земних речах. У цей історичний момент нашого народного буття приймімо руку Лазаря, через якого Бог хоче і може нам допомогти» (Проповідь Блаженнішого Святослава у Третій Всесвітній день убогих, 17 листопада 2019 року).

Бідні насамперед потребують милосердя

«[…] сьогодні, у Всесвітній день бідного, наша Церква в Україні і в різних куточках світу започаткувала безстрокову акцію „Нагодуй голодного“. Ми можемо багато роздумувати про гідність, про свободу, проте зробімо один конкретний добрий вчинок. Станьмо подібними до доброчинця Бога і, наближаючись до потребуючої особи, наслідуймо Христа-Спасителя, який сьогодні шукає людину, що перебуває в полоні зла і є приниженою, позбавленою гідності і свободи через сучасний тягар бідності третього тисячоліття людської цивілізації» (Проповідь Блаженнішого Святослава у Четвертий Всесвітній день убогих, 15 листопада 2020 року).

Милосердя — це рух серця

«Думаю, що в часи локдауну ми часто відчували, що найближчим був той, хто цікавився нами, коли нам було найтяжче. Той, хто хоча б зателефонував до мене, потішив мене добрим словом, не дав мені пропасти в цьому стоянні сам-на-сам із смертоносною хворобою. Милосердя — це не тільки про матеріальну пожертву… Милосердя — це про рух нашого серця до того, хто поруч, про здатність бути ближнім у конкретних вчинках! Усе те, чого шукає сучасна людина, через що страждає, що її справді може зробити щасливою, є у Церкві — Христовому тілі. Ми, як сучасна Церква, мусимо тільки вилити ліки на її рани, як це зробив милосердний самарянин» (Проповідь Блаженнішого Святослава у П’ятий Всесвітній день убогих, 14 листопада 2021 року).

Милосердя підкреслює гідність

«Ми, християни, чинячи милосердя, визнаємо, що людина і її гідність значно більші за ту милостиню, яку їй даємо. Сама людина значно важливіша за те, що можемо для неї зробити. Наше милосердя підкреслює її гідність» (Блаженніший Святослав під час зустрічі із групою волонтерів з Італії, 29 березня 2022 року).

Вияв милосердя — це вияв Божої любові до мене і до ближнього

«Любити ближнього, як самого себе, — це уміти стати поруч із тим, хто тебе потребує, допомогти йому так, як ти це робиш для себе. Щоразу, коли ми чинимо милосердя, відчуваємо, що Бог мене любить також! Бо якщо я чиню милосердя, значить можу це робити, маю що дати, маю чим помогти. Це означає, що Господь є зі мною. А коли даю іншому в ім’я Боже, він теж відчуває, що через руки доброчинця Бог рятує людину. Андрей Шептицький казав: колись у вічності вам залишиться тільки те, що ви дали вбогому. Вам лишиться після смерті не ваше земне багатство, знання, життєві вигоди, ні. Вам лишиться лише ваше милосердя — те, що вас наблизило, зробило ближнім до людини ваших часів» (Проповідь Блаженнішого Святослава з нагоди 50-річчя освячення оновленого храму Святих Сергія і Вакха в Римі, 15 листопада 2021 року).

Милосердя уподібнює нас до Бога

«Коли йдеться про милосердя, то ми вказуємо на певну здатність людини не просто бути добрим Божим створінням, а й на певну рису богоподібності людини. Уподібнюючись до свого Творця, людина теж стає здатною творити добро. Милосердя як плід Святого Духа не є лише співчуттям, тим, що належить до нашого сентиментального сприйняття дійсності чи іншої людини. Це здатність людини примножувати і поширювати те добро, яке створив Господь Бог. Бо, властиво, зло у світі теж походить від злої волі людини і є нічим іншим, як відсутністю добра. Там, де ми не чинимо добра, даємо простір для зла. Наприклад, якщо ми гасимо світло, настає велика темрява» (Щоденне воєнне звернення Блаженнішого Святослава у 123-й день війни, 26 червня 2022 року).

Даючи милостиню, ми приймаємо

«Даючи милостиню, ми більше приймаємо, ніж віддаємо. Даючи милостиню, ми справді покриваємо багато власних гріхів. Даючи милостиню, ми беремо Бога за руку, яку Він сьогодні через потребуючого простягає до нас. Тому ми співаємо під час Літургії: не надійтеся на князів, на синів людських, бо в них немає спасіння!» (Проповідь Блаженнішого Святослава у 22-у неділю після Зіслання Святого Духа, 8 листопада 2020 року).