“Віра Діви Марії розв’язує вузол гріха”. Проповідь Папи під час богородичної молитви на площі Св. Петра

Дорогі брати і сестри,

ця зустріч Року Віри присвячена Марії, Матері Христа і Церкви, нашої Матері. Її статуя, яка прибула з Фатіми, допомагає нам відчути Її присутність серед нас. Є одна реальність: Марія завжди веде нас до Ісуса. Вона − жінка віри, істинно віруюча.

Давайте поміркуємо про те, якою була віра Марії.

1. Перша ознака Її віри така: віра Марії розв’язує вузол гріха (пор. II Ватиканський собор, догматична конституція Lumen gentium, 56). Що це означає? Отці II Ватиканського собору процитували вираз св. Іринея, який сказав: «Вузол, зав’язаний непослухом Єви, був розірваний послухом Марії; що зв’язала невірою діва Єва, то Діва Марія розірвала вірою» (Adversus Haereses III, 22, 4).

Ось так: “вузол” непослуху, “вузол” невіри. Коли дитина не слухається мами чи тата, можна сказати, що зав’язується маленький “вузол”. Це відбувається, якщо дитина діє усвідомлено, особливо, якщо причиною такої її поведінки є якась брехня; в цей момент вона не довіряє мамі й татові. Вам відомо, як часто таке трапляється! Потім відносини з батьками повинні бути очищені від цього проступку, і дійсно, дитина просить вибачення, щоб відновилися згода і довіра. Щось подібне відбувається в наших відносинах з Богом. Коли ми не слухаємо Його, не слідуємо Його волі, здійснюємо конкретні дії, в яких демонструємо відсутність довіри до Нього, − і це є гріх, − в нашій душі утворюється немов би вузол. І ці вузли позбавляють нас спокою і ясності. Вони небезпечні, оскільки з декількох вузлів може утворитися щільний клубок, який що далі, тим болючіше і складніше розв’язати.

Але для милосердя Божого − ми це знаємо − немає нічого неможливого! Його благодаттю розв’язуються навіть найбільш заплутані вузли. І Марія, − Яка Своїм “так” відкрила двері Богу, щоб розв’язати вузол стародавнього непослуху, − є Матір, яка з терпінням і ніжністю веде нас до Бога, щоб Він розв’язав вузли нашої душі Своїм батьківським милосердям. У кожного з нас вони є, і ми можемо запитати себе в душі: у чому вони полягають, ці вузли в моєму житті?” Отче, мої вузли неможливо розв’язати!”. Ні, ти помиляєшся! Будь-який вузол серця, совісті можна розв’язати. Але чи просимо ми Марію допомогти нам довіритися милосердю Божого, щоб розв’язати їх, щоб змінитися? Вона, як жінка віри, безсумнівно скаже: “Сміливіше, йди до Господа, Він тебе розуміє”. І Вона, Матір, веде нас за руку в обійми Отця, Батька милосердя.

2. Друга ознака: віра Марії дає людську плоть Ісуса. Як каже Собор, «віруючи і слухаючись, Вона народила на землі Самого Сина Отчого, причому не пізнавши чоловіка, осінена Святим Духом» ( Догм. Конст. Lumen gentium, 63). На цьому пункті дуже наполягали Отці Церкви: Марія зачала Ісуса у вірі і лише потім − у плоті, − коли сказала “так” у відповідь на звістку, яку послав Їй Бог через ангела. Що це означає? Що Бог не бажав стати людиною, ігноруючи нашу свободу; Він побажав пройти через вільну згоду Марії, через Її “так”. Він запитав у Неї: “Ти готова на це?”. І Вона сказала: “Так”.

Але те, що відбулося в Пречистій Богородиці є унікальним, єдиним у своєму роді, способом, що відбувається на духовному рівні і в нас, коли ми приймаємо Слово Боже добрим і щирим серцем і виконуємо його. Тоді Бог знаходить тіло в нас, Він приходить мешкати в нас, бо робить Своєю обителлю тих, хто любить Його і дотримується Його Слова. Це важко зрозуміти розумом, але легко відчути Його серцем.

Запитаємо себе, чим для нас є втілення Ісуса, − всього лише факт з минулого, який не стосується нас особисто? Вірити в Ісуса означає надати Йому нашу плоть зі смиренням і мужністю Марії, щоб Він міг продовжувати мешкати серед людей, це значить надати в Його розпорядження наші руки, щоб обнімати малих і бідних; наші ноги, щоб йти назустріч братам; наші плечі, щоб підтримати слабких і трудитися у винограднику Господньому; наш розум, щоб думати і будувати задуми у світлі Євангелія; і насамперед надати Йому наше серце, щоб любити і приймати рішення відповідно до волі Бога. Все це відбувається завдяки діянню Святого Духа. І таким чином ми є знаряддями Бога, щоб Ісус діяв у світі через нас.

3. Останній елемент: віра Марії як шлях. Собор стверджує, що Марія «слідувала шляхом віри» (там же, 58). Тому Вона передує нам у цьому паломництві, супроводжує і підтримує нас.

У якому сенсі віра Марії була паломництвом? У тому сенсі, що все Її життя було проходженням за Своїм Сином: Він, Ісус, є шляхом, Він є стезею! Зростати у вірі, просуватися вперед у цьому духовному паломництві, означає не що інше, як слідувати за Ісусом; слухати Його, керуватися Його словами; дивитися, як Він поводиться, і йти Його стопами, відчувати і вести себе як Він. І які ж вони, почуття і стосунки Ісуса? Смирення, милосердя, близькість до всіх, але також тверда відмова від лицемірства, подвійності, ідолопоклонства. Шлях Ісуса − це шлях любові, вірної до кінця, до жертви життям, це шлях хреста. Тому шлях віри проходить через хрест, і Марія зрозуміла це з самого початку, коли Ірод хотів вбити новонародженого Ісуса. Але потім досвід цього хреста став ще глибшим, коли Ісус був знедолений: Марія завжди була з Ісусом, Вона слідувала за Ним серед народу і чула пересуди про Нього, відчувала ненависть тих, хто не любив Господа. І Вона несла цей хрест! Віра Марії зіткнулася тоді з нерозумінням і презирством. Коли настав “час” Ісуса, тобто година Страстей, віра Марії стала лампадою в ночі, лампадою, світлом в глухій ночі. У ніч Cтрасної суботи Марія спала. Її лампада, маленька, але яскрава, горіла до зорі Воскресіння; і коли Вона почула, що гріб порожній, в Її серце розлилася радість віри, християнської віри в смерть і воскресіння Ісуса Христа. Тому що віра завжди веде нас до радості, а Вона є Матір радості: хай навчить Вона нас йти цим шляхом радості та жити цією радістю! Ось що найважливіше − радість, зустріч Ісуса і Марії: тільки уявимо собі, як це було… Ця зустріч є вершиною шляху віри Марії та всієї Церкви. А наша віра − яка вона? Чи підтримуємо ми її вогонь, як Марія, навіть у важкі хвилини, у темряві? Чи відчуваємо ми радість віри?

Пресвята Матір, цього вечора ми дякуємо Тобі за Твою віру, − віру сильної і смиренної жінки; ми знову ввіряємо себе Тобі, Матір нашої віри. Амінь.

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va