Вісімдесята річниця обрання Папи Пія XII

Папа Пачеллі був обраний на Петровий Престол у день свого народження: 2 березня 1939 року. Перед обличчям жахіть Другої світової війни він був невтомним будівничим миру, несучи Христове світло й надію серед руїн збройного конфлікту.

2 березня 1939 р. кардинал Еудженіо Пачеллі став 260-тим Єпископом Риму, обираючи собі ім’я Пій ХІІ. Оплески людей, що зібралися на площі святого Петра у Ватикані, чотири рази переривали проголошення обрання нового Вселенського Архиєрея.

Понтифікат під покровом Пречистої Діви Марії

Новообраний Папа, уродженець Риму, перебував на Петровому Престолі вісімнадцять років. Еудженіо Пачеллі став єпископом 13 травня 1917 року, в день першого об’явлення Пречистої Діви Марії у Фатімі. Під час свого понтифікату він неодноразово зустрічався із сестрою Лусією, а в 1940 році офіційно визнав фатімські об’явлення. Під час понтифікату Пія ХІІ, відданого під покров Пречистої Діви Марії, 1 листопада 1950 року була проголошена доґма Внебовзяття з душею і тілом Пресвятої Діви Марії.

Незабаром після свого обрання Папа Пачеллі проголошує святого Франциска з Ассізі та святу Катерину Сієнську першими небесними покровителями Італії.

Він став першим Папою, що з’явився на екранах телевізорів і вважав нові для того часу засоби комунікації – кіно, радіо й телебачення – «чудовими технічними винаходами». Папа Пій ХІІ доклав зусиль для того, аби кількісно зменшити Римську Курію. Він також проголосив ювілейний Святий 1950 Рік, виступав на захист сім’ї та життя, а також засуджував «комуністичну доктрину».

Темні сторінки історії ХХ сторіччя

Папа Пій ХІІ став очевидцем темних сторінок історії двадцятого сторіччя. Під час свого служіння Апостольським Нунцієм у Мюнхені він спостерігав зародження нацизму, усвідомлюючи його небезпеку. В одному з листів до кардинала П’єтро Ґаспаррі він тоді називав нацизм «найнебезпечнішою єрессю нашого часу». На початку понтифікату Пія ХІІ світ перебував у передчутті загрози Другої світової війни. Незабутнім стало радіопослання Папи Пія ХІІ 24 серпня 1939 року, звернене до урядовців і народів світу: «Знову настала важка година для великого людського роду, – говорив він врівноваженим голосом, – година жахливих рішень, до яких наше серце не може залишатися байдужим, не може бути байдужим наш духовний авторитет, даний нам Богом для того, аби провадити людські душі шляхами справедливості і миру».

Він зазначив, що «справедливість можна досягнути силою розуму, а не силою зброї». Усвідомлюючи загрозливу небезпеку конфлікту, він все ще залишав простір на надію: «З миром нічого не втрачено, – закликав він, – з війною втрачається все. Люди повинні знову прийти до порозуміння, повернутися до переговорів».

Святіший Отець серед руїн Риму

Папа Пачеллі невтомно трудився для досягнення миру, виступав на захист переслідуваних, виявляючи свою близькість до стражденних. 19 липня 1943 року на Рим посипалися бомби, завдаючи значної шкоди Вічному Місту. Святіший Отець, порушуючи всі протоколи, вийшов з Ватикану, аби принести світло Христа в руїни і обняти людей, переповнених страхом.

Кардинал Фйоренцо Анджеліні (1916-2014), який був очевидцем бомбардувань, пригадуючи про той день, розповідав:

«Я тоді при закритих дверях уділяв Таїнство Подружжя. Ми вийшли надвір, бо почули звуки бомбардування, і побачили багато диму на площі неподалік від нас. Я взяв миро для Єлеопомазання й посвячені гостії та попрямував до площі. Коли я вже був там, впала ще одна бомба і я чудом врятувався. Було сотні, тисячі загиблих. Я почав прямувати вулицею й побачив чорний автомобіль, який їхав у напрямку площі. В машині я впізнав Папу Пія ХІІ та розпростер руки, щоб її зупинити, бо недалеко була бомба, яка ще не вибухнула. До Святішого Отця відразу наблизилося багато людей. Він виявив до них велике співчуття і милосердя. Потім він проказав з вірними молитву, благаючи миру. Я ніколи не чув такого сильного благання про мир».

Внесок Папи Пія XII в будування миру

Папа Пій XII ніколи не залишав Риму. У своєму радіопосланні 9 травня 1945 року, звертаючи свій погляд на зруйновану війною Європу й благаючи в Бога миру для Далекого Сходу, він зазначав: «Війна накопичила хаос руїн, руїн матеріальних і моральних, які людський рід ще не переживав протягом усієї своєї історії. Тепер потрібно відбудовувати світ».

Звертаючись до кардиналів у червні того ж року Вселенський Архиєрей зазначав, що мир можна зміцнити тільки тяжкою працею. «Збереження миру спонукає всю Церкву, Пастиря та вірних до важливих і надзвичайно делікатних обов’язків: до терпеливої розсудливості, мужньої вірності й духа жертовності».