Вівторок першого тижня Великого посту. Четвертий та п’ятий дні творення (Бут 1:14-23)

Lectio (читання)

«Тоді сказав Бог: “Нехай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяти день від ночі, і нехай вони будуть знаками для пір (року), для днів і років; 15. нехай будуть світила на тверді небесній, щоб освітлювати землю”. І так сталося. 16. І зробив Бог два великі світила: світило більше – правити днем, а світило менше – правити ніччю, і зорі. 17. І примістив їх Бог на тверді небесній, щоб освітлювати землю 18. та правити днем і ніччю, і відділяти світло від темряви. І побачив Бог, що воно добре. 19. І був вечір, і був ранок – день четвертий. 20. Тоді сказав Бог: “Нехай закишать води живими створіннями, й нехай птаство літає над землею попід твердю небесною”. 21. І сотворив Бог великих морських потвор і всілякі живі створіння, що повзають та кишать у воді, за їхнім родом, і всіляке птаство крилате за його родом. І побачив Бог, що воно добре; 22. і благословив їх Бог, кажучи: “Будьте плідні і множтеся та наповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землі”. 23. І був вечір, і був ранок – день п’ятий».

Коментар до тексту

Читання на Вечірні другого дня Великого посту містить розповідь про четвертий і п’ятий дні творення. Разом з попередніми та наступними віршами ці тексти складають добре продуману розповідь про сотворення світу.

Вірші 14-23 варто поділити на дві тематичні одиниці, відповідно до четвертого і п’ятого днів творення. Вірші 14-19 побудовані за принципом хіазму – хрестовидного розташування тексту, у якому перше й останнє речення, а потім і всі наступні (зі спрямованістю до середини) за смислом відповідають одне одному. Тут читаємо про небесні світила, які створені для того, щоб відділяти день від ночі, давати додаткове світло і слугувати знаками для днів, років та пір року. Той факт, що сонце і місяць не мають якихось особливих імен, а зорі просто згадуються, може відображати полеміку з релігійними практиками, які були поширені у Месопотамії, де небесні тіла вшановували як богів, а астрологія відігравала важливу роль у щоденному житті. Біблія представляє усі небесні світила як звичайні творіння єдиного Бога.

Вірші 20-23 відкривають два дуже важливі елементи − життя і благословення. Тварини, як і люди (про них піде мова в описі 6-го дня творіння), отримують Боже благословення, яке дає їм силу для статевого відтворення. Згадка про морських потвор (תַּנִּינִ֖/ tanninim) знову ж таки містить полемічні конотації супроти теорій про монстрів божественного хаосу в язичницьких історіях про походження світу (т. зв. космогонії), образи з яких трапляються у деяких біблійних текстах (Іс 27:1; Іс 51:9; Пс 74:13), – тут ці істоти просто одні з творінь Бога[1]. Постійне підтвердження про усе сотворене як «добре» вказує на те, що творення світу є божественно сплановане, впорядковане та добре – усе відображає мудре Боже планування[2].

Meditatio (розважання)

«І сказав Бог… і сталося…». «У вавилонській історії про сотворення, відомій ізраїльтянам у вигнанні (587-537 рр. до Хр.), сотворення описано як двоетапний процес: спочатку була битва між Мардуком, царем усіх богів, і Тіамат, матір’ю-богинею (представляла океан), яка бажала знищити богів порядку. Після своєї перемоги Мардук сформував та впорядкував кожну частину фізичного всесвіту… Замість боротьби на смерть з Тіамат, книга Буття вражає нас чудом сотворення, що відбувається цілковито під керівною рукою Бога й абсолютно організовано так, що хаос не загрожує. Таким чином, сотворення світу не залежить від вавилонського міту про сотворення світу, що пояснює перевагу Мардука над переможеними та полоненими послідовниками Ягве. Бог не воює, а просто починає промовляти, і все навколо починає існувати. Сила творити через слово не унікальна для Книги Буття. Подібні приклади знаходимо у вавилонських гимнах та єгипетських історіях про створення світу. Проте жоден паралельний текст не дає відчуття величної мудрости та гармонії, які викликає це біблійне оповідання. У Бога Ізраїлю є план, і він розгортається поступово та прекрасно у ретельно збалансованій послідовності подій сотворення»[3].

Увесь грандіозний світ, у якому ми живемо, сотворений Божим Словом. Щоб зрозуміти мету сотворення та наше місце в ньому, потрібно пізнавати Слово, яке міститься у Святому Письмі. Результатом такого пізнання Слова стане наше замилування красою Божого творіння, і ми навчимося споглядати всесвіт як один великий організм, який існує завдяки добрій волі Отця, творчій силі Слова та життєдайності Божого Духа. Тоді наше ставлення до світу буде не байдужим і споживацьким, а відповідальним та дбайливим. Наш погляд на усе живе стане поглядом вдячності й умиротворення…

Oratio (молитва)

«Господь царює, Він одягнувсь у велич; вдягнувсь Господь, потугою підперезався. І світ стоїть твердо, не похитнеться. 2. Твердо стоїть престол Твій з давніх-давен, Ти єси споконвіку. 3. Здіймають ріки, Господи, здіймають ріки шум свій, здіймають ріки свій гуркіт. 4. Понад шум вод великих, понад могутні хвилі моря, Господь могутній на висотах. 5. Твої свідоцтва вельми вірні; домові Твоєму личить святість» (Пс 93).

Contemplatio (споглядання)

На самому початку енцикліки, присвяченої екологічній тематиці, Папа Франциск пише: «“LAUDATO SI, mi’Signore”– “Славен будь, Господи”. Словами цієї прекрасної пісні святий Франциск Асизький нагадує, що наш спільний дім – як сестра, з якою ми розділяємо життя, і як прекрасна матір, яка прийняла нас у свої обійми. “Слава Тобі, Господи, за землицю – сестру нашу і маму, що нас усіх годує, вирощує й любить, дає нам всілякі смачні плоди, барвисті квіти і зела цілющі”. Сьогодні наша сестра ридає, бо ми завдали їй шкоди своїми зловживаннями та безвідповідальним використанням дарів, якими її нагородив Господь. Ми дійшли до того, що вважаємо себе її володарями і хазяями, які мають право розграбовувати її, коли заманеться. Насильство, що зачаїлося в наших уражених гріхом серцях, знаходить відображення у симптомах захворювання, що проявляється в землі, воді, повітрі та живих істотах. Ось чому сама земля, пригноблена та спустошена, опинилася серед найбільш беззахисних і зневажених бідняків, вона “стогне і разом страждає в тяжких муках” (Рим 8:22). Ми забули, що самі створені із земного пороху (пор. Бут 2:7); наші тіла створені з елементів планети, ми дихаємо її повітрям, а її вода живить нас і відновлює сили»[4].

[1]T. E. Fretheim. The Book of Genesis: Introduction. Commentary, and Reflections (The new interpreter’s Bible. – vol. 1) – Nashville: AbingdonPress, 1995. – P. 344.

[2]Л. Боадт. Книга Буття. (Міжнародний Біблійний Коментар. Т.2: П’ятикнижжя та Історичні книги). Пер. з англ. Львів, Свічадо 2017. – С. 24

[3]Там само – С. 38.

[4]Енцикліка «Laudato Si» Святішого Отця Франциска Про турботу за наш спільний дім. Київ – Івано-Франківськ – Дрогобич «Коло» 2019 (Переклад Бюро УГКЦ з питань екології). 1-2.