Війна в Україні. Президент Caritas Internationalis: зброя не може вбити надію

Кардинал Луїс Антоніо Таґле, Президент Caritas Internationalis, ділиться думками про велике випробування для солідарності Європи, та про людяність, яка дає надію також і в час, позначений стражданнями і болем.

Невтомна праця, також і під бомбардуваннями. Саме так працівники ьа волонтери «Карітас» несуть допомогу потребуючим в Україні, що страждає від російської військової агресії. Незважаючи на труднощі, «Карітас-Україна» та «Карітас-Спес» не припиняють своє служіння, починаючи від роздачі їжі до забезпечення притулком, як також надання психологічної підтримки, тощо. Водночас, надзвичайними є зусилля всіх європейських структур «Карітас», особливо в Польщі, Румунії, Угорщині, Словаччині та Молдові, країнах, які прийняли основну хвилю біженців.

Де шукати надію у світі, затисненому між пандемією та конфліктами, що зовсім не сприяє довірі до майбуття. Про це йшлося в інтерв’ю для ватиканських медіа кардинала Луїса Антоніо Таґле, Префекта Конгрегації Євангелізації народів та Президента Caritas Internationalis.

«Як християни, – сказав він, – ми повинні уповати на те, що в Бозі завжди є надія. Протягом цього великопосного періоду Церква через літургійні читання запрошує нас оновити нашу надію в Христі Ісусі. А ця надія означає тріумф любові та милосердя. Ми бачимо тепер конкретні знаки цієї надії. Жоден пістолет не може вбити надію та доброту духа людської особи. І є багато свідчень цього», – наголошує кардинал Таґле.

Рани, які залишаються надовго

Відповідаючи на запитання про те, які думки в уродженця Філіппін викликають картини війни в серці Європи, Президент Caritas Internationalis зазначив, що, насамперед, смуток. А також розгубленість, адже людство «не засвоїло уроків історії». «Коли я слухаю розповіді моїх батьків, які пережили Другу світову війну, я навіть не можу уявити всі ті злидні та страждання, які вони перенесли. Це покоління досі, також і на своєму тілі, носить рани війни, досі їхній дух поранений. Коли ж ми, врешті, навчимося?» – запитує він.

Місія нагадувати про людське обличчя

Caritas Internationalis постала 70 років тому саме з метою долати гуманітарні виклики, породжені Другою світовою війною. А яким сьогодні є найбільший виклик для цієї мережі? За словами кардинала Таґле, місія завжди залишається тією самою: нагадувати світові, що кожен конфлікт, що кожна катастрофа має людське обличчя. «Відповідь “Карітас” завжди має гуманітарний характер. Наприклад, конфлікт в Україні чи в інших країнах, зазвичай, представляють як політичні, військові конфлікти, але забувають про людей. Сповняючи свою місію, “Карітас” нагадує світові, що війна – це не військове, політичне питання, а, насамперед, питання людини».

Чого ті, які перебувають трохи далі від цієї війни, можуть навчитися від «неймовірного свідчення мужності» українського народу та «виняткового свідчення солідарності» сусідніх народів, як от польського чи румунського? Відповідаючи на це запитання, Президент Caritas Internationalis ствердив, що урок наступний: «серед пустелі насильства людська особа здатна бути доброю», і навіть з такої жахливої ситуації як війна «може вийти на яв краще людство». Однак, залишається виклик, що полягає у формуванні серця, потрібно, щоби «сім’ї формували дітей у цінностях пошани до інших, слухання, співчуття, вчили обирати дорогу справедливості, діалогу, замість помсти та насильства».

Джерело надії

Ділячись думками про те, яка картина з цієї війни його найбільше вразила, кардинал Таґле зауважив, що важко обирати, але найбільше його вражає бачити людей, які моляться. «Ота віра матерів навколішки перед Найсвятішими Тайнами. Молитва, мережа молитви, що поєднує людство, є для мене знаком надії, незважаючи на війну. Господь любить свою сім’ю», – наголосив він.