Владика Богдан (Дзюрах): «Не даймо спаралізувати себе байдужістю»

Можливо, ми з вами не можемо звершувати таких великих чудес як Ісус Христос, але коли ми керуватимемося такою ж любов’ю, подолаємо у своєму серці байдужість, то також робитимемо чудеса. Бо любов і тільки любов здатна робити чудеса. Здатна перемінювати світ.

Про це сказав владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, під час недільної проповіді 18 жовтня в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві.

Говорячи про покликання кожного християнина, проповідник зауважив, що нашим покликанням є наслідувати Ісуса Христа в Його любові, в Його милосерді до тих людей, які подібні до того похоронного процесійного походу (з Євангелія), людей, які, можливо, не мають надії, які є сумні, які тужать за повнотою в житті й розуміють, що людськими силами не можуть собі його запевнити. Бо тільки Бог дає людині повноту життя тут, у цьому світі, і колись у вічності.

«І саме це, – вважає єпископ, – Ісус Христос зробив у сьогоднішньому Євангелії. Він став знаком присутності Бога поміж своїм народом. Повернувши до життя юнака бідної вдови, Ісус показує, що Він не відвертає очей від людської біди, але виходить назустріч, із серцем, повним любові та співчуття. Але співчуття буває замало, бо співчуття – це ще не милосердя. Хтось може побачити людську біду, скрушитися у своєму серці, відчути жаль і навіть просльозитися. Але пройти мимо… Милосердя починається тоді, коли я готовий зробити біль іншої людини своїм болем. Проблему цієї людини – своєю проблемою. Біду свого ближнього – своєю бідою. Коли я готовий простягнути свою руку, щоб зарадити біді й нужді свого ближнього».

«Можливо, ми з вами не можемо звершувати таких великих чудес, як Ісус Христос, але коли ми керуватимемося такою ж любов’ю, подолаємо у своєму серці байдужість… Бо протилежність до любові не є ненависть, протилежність до любові є байдужість. Коли ми її подолаємо і зробимо все, що в наших силах, з любов’ю, ми також робитимемо чудеса. Бо любов і тільки любов здатна робити чудеса. Здатна перемінювати світ», – просить замислитися вірних владика Богдан.

«Прошу, – закликав він, – щоб, вийшовши з храму, ви пам’ятали, що ви не самі, що ви з Ісусом Христом. Що Він дав вам свою ласку, свою благодать не задля вас самих, а щоб ви ділилися з іншими тією любов’ю, тим життям, яке ви отримали в храмі від Господа».

Єпископ пригадав, що діла милосердя бувають дуже прості щодо тіла і щодо душі. Попросив вірних відкрити вдома молитовник і почитати, щоб не тільки собі пригадати, а й жити цим: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого одягнути, навідатися до в’язня, хворого відвідати, подорожнього в дім прийняти, померлого похоронити. А щодо душі: грішника навернути на правильну дорогу, у сумніві дати добру пораду, сумного потішити, кривду терпеливо переносити, образу з серця прощати, за живих і померлих молитися. «Ці діла милосердя є універсальними, бо всі ми потребуємо уваги до наших власних тілесних і духовних потреб. Будьмо вразливі одні на одних. Не даймо спаралізувати себе байдужістю, бо байдужість вбиває, вбиває передусім наші людські почуття, нашу людську вразливість. Байдужий перестає бути вповні людиною. Натомість людина, яка має вразливе, співчутливе і милосердне серце, живе повнотою Божого життя. Цього вам усім бажаю», – наголосив проповідник.