Владика Діонісій Ляхович очолив прощу українців Італії до святого Антонія з Падови

Традиційна проща до святого Антонія, відновлена в Апостольському екзархаті в Італії після тривалої паузи через пандемія Covid-19, зібрала у базиліці святого у Падові близько тисячу вірних, які прибули зі своїми душпастирями з різних українських громад в Італії, щоб спільно просити про мир для України за його заступництвом. Про це інформує Відділ комунікації Апостольського екзархату в Італії.

Центральною подією паломництва стала Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Діонісій у співслужінні священників: протопресвітера Венеціанського деканату о. Василя Кишенюка (Віченца) о. Івана Чверенчука (Падова), о. Марка Семегена (Рим), о. Йоанікія Чверенчука, ЧСВВ (Рим), о. Михайла Лехновського, ЧСВВ (Венеція), о. д-ра Августина Баб’яка (Тренто), о. д-ра Олександра Товта (Павія), о. Василя Вербіцького (Феррара), о. Михайла Хром’янчука (Реджо Емілія), о. Андрія Твердохліба.

Під час проповіді владика Діонісій роздумував над величчю постаті святого Антонія, «великого францисканця», підкреслюючи важливість його прикладу для духовного життя сучасних християн. Пригадавши присутнім головні події з життя святого, Апостольський екзарх звернув увагу на його проповідницьку і місіонерську ревність, якою святий Антоній по-особливому відзначався.

«Окрилений схваленням святого Франциска, Антоній об’їздив спочатку Італію, потім Францію, присвячуючи себе богословській освіті братів і безперестанній проповідницькій діяльності. Він говорив перед бідними і багатими, перед простолюдинами і прелатами, діючи як миротворець на площах і ринках, оскільки церкви не могли вміщати всіх бажаючих — така була його притягаюча євангельська сила. Тому папа Пій ХІІ в 1946 проголосив св. Антонія „Євангельським Доктором“. У Болоньї у 1223 році він поклав початок теологічній францисканський школі, адже був одним з найвизначніших богословів того часу, яка згодом мала величезне значення для всього Середньовіччя. Якщо проповіді Антонія не хотіли слухати люди, то він проповідував рибам. Його слово не завжди подобалося вельможам, зокрема його потужна проповідь у Флоренції про банкірів і лихварів».

Як приклад глибоких роздумів Євангельського Доктора, владика Діонісій зацитував декілька його повчань про молитву: «Антоній має гарні слова про молитву як відносини любові, які штовхають людину солодко розмовляти з Богом, спричиняючи невимовну радість, що ніжно огортає душу в молитві. Антоній нам пригадує, що молитва потребує мовчання, віддалення від гамору світу. І він пише, що „любов — це душа віри. Без любові — віра мертва“. І тільки людина, яка молиться, може зростати у духовному житті. Він добре розуміє вади людської природи, тому постійно заохочує до того, щоб долати пожадливість, гординю, нечистоту, а натомість практикувати чесноту убогості і щедрості, смиренності і послуху, чистоти і невинності».

Впродовж свого життя Антоній вів постійну боротьбу проти диявола і його хитрощів, виступаючи проти банкірів, лихварів, експлуататорів бідних, а також проти тодішнього провідника війни, місцевого тирана Еццеліно Романо, якого Антоній назвав «скаженим псом», дуже жорстоким, який проливав невинну кров, проводячи війни у Падові, Віченці, Брешії.

У цьому контексті, проповідник підкреслив могутність заступництва святого у наших обставинах війни, адже «ми також є жертвою ще більшого тирана, якого недостатньо назвати „скаженим псом“, бо він радше „скажений апокаліптичний дракон“, який опанований не одним легіоном дияволів, а тисячами, що впивається кров’ю сотнями тисяч невинних людей. Тому сьогодні ми покликані просити великої Божої сили, щоб прогнати легіон бісів з нашої Батьківщини».

«Святий Антоній є покровителем різних країн і різних людей. Просімо його, щоб заступився перед Господом за нашу Батьківщину, за наших страждальних людей. Нехай так буде! Амінь», — сказав на завершення Апостольський екзарх.