Владика Діонісій очолив прощу українців з північно-італійських регіонів до санктуарію Люрдської Матері Божої у К’ямпо

У неділю, 10 квітня 2016 р., Владика Діонісій, Апостольський візитатор, очолив прощу українців з північно-італійських регіонів до санктуарію Люрдської Матері Божої у К’ямпо (Віченца), що у регіоні Венето. Паломництво відбулося з ініціативи капелана УГКЦ у Віченці о. Василя Кишенюка.

У прощі взяло участь понад приблизно 600 українських прочан з міст К’ямпо, Віченци, Басано дель Ґрапа, Валданія, Реджіо Емілія, Мантова, Падова та інших недалеких околиць.

О год. 12:30 Владика Діонісій очолив Божественну Літургію у співслужінні о. Василя Кишенюка, о. Михайла Хром’янчука (Реджіо Емілія) та о. Ігоря Боярського (Падова).

Чудово співав хор громади з м.Віченци зі співучастю усіх учасників прощі під умілим диригуванням Анни Динисів з дяком-регентом Стефаном Гладієм.

Під час проповіді Владика Діонісій на фоні Празника Благовіщення Пресвятої Богородиці провів підсумок цілої історії спасіння: від непослуху першої жінки Єви, через яку увійшов гріх у цей світ, і другої жінки ̶ Діви Марії, яка повністю відкрита для Бога. «Діва Марія здійснила «повноту часу», коли Бог знайшов місце серед людей: «Ось я Господня слугиня! Нехай станеться по твоєму Слову. І Слово стає тілом і замешкує між нами. Бог саме чекав такого моменту, коли людина дасть свобідну згоду, щоб об’єднати Бога і людину на віки, створити Новий і вічний союз між Богом і людиною в одній особі Ісусі Христі. Це початок Нового Заповіту.

Ось дві жінки протагоністки історії людства: Єва, яка не послухала Бога, і через неі увійшов гріх у світ, а з ним страждання і смерть; І діва Марія, нова Єва, через послух якої і відкритість до Бога, прийшла благодать за благодать. Божий син, у лоні Марії, приймає людську природу, стає одним із нас, випробуваний в усьому, що є людське, зі всіма його бідами і стражданнями і страшною смертю на хресті, щоб таким чином показати людині вихід з гріха, і відкрити двері до життя до воскресіння.

Ось де починається Новий Завіт, з відповіддю Діви Марії: «Ось я є Господня слугиня! «Нехай станеться зі мною по твоєму Слову!». І ця відповідь продовжується в Ісусі Христі, який абсолютно послужний волі Отця». Цього послуху Він навчає своїх учнів, щоб як Він, і учні відносились до Отця, навчаючи їх нової молитви: «Отче Наш, нехай святиться твоє ім’я; Нехай прийде царство твоє; нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі»… Твоє не моє! І цей послух Ісуса Христа продовжується до останніх глибин в Оливному городі і на хресті: Він потіє кров’ю, бо бачить перед собою весь обрій терпінь і засуду на хресну смерть. Він просить Отця, щоб звільнив його від цієї чаші, але каже: «Хай буде не моя, а твоя воля, Отче». Ось відлуння відповіді Марії: «Ось я є слугиня Господня; Нехай станеться по твоєму слову», і навіть розіп’ятим на хресті, відчуваючи, що Небесний Отець його відкинув тоді, коли виривається з глибини його серця крик: «Боже мій Боже, чому ти мене покинув». Навіть у тому моменті, коли він доходить до брам пекла, до самоти кромішньої, щоб саме з пекла вирвати людину, Він воскресає, бо віддає себе в руки Небесного Отця: «Отче у твої руки я віддаю духа мого». І здійснюється воскресіння вже на хресті; воскресіння духа, з’єднання остаточне з Отцем, початок життя вічного. Воскресіння духа здійснюється на хресті; воскресіння тіла на «третій день»!

І на зразок відповіді Марії і послуху Ісуса до свого небесного Отця здійснюється і наше спасіння воскресіння нашого духа; і нашого тіла через поєднання з землею, яку також створив Господь своїм словом.

Ось прийшла повнота часу, новий завіт, новий погляд на життя, життя вічне; віддання духа в обійми Отця, і тіла нашого в обійми матерії землі, яку Бог створив, яка постійно відновлюється… Отже, непорочність, відкритість до Бога! За цим зразком нам не потрібно боятися відкриватися до Бога. Перед Богом нічого не ховати в собі! Ось я перед Богом з моєю нуждою; Ось я з моїм гріхом! І прийде до мого серця Божа любов, Боже милосердя. Бог не прийшов у цей світ, щоб нас погубити, а приходить, щоб нас спасти. Він Спаситель!».

Після Літургії прочани продовжили спільну молитву роздумами над Хресною дорогою та стражданнями Христа.