Владика Венедикт: «Свято Успення Пресвятої Богородиці пригадує нам, що кожен із нас зустрінеться із Богом»

28 серпня Церква святкує свято Успення Пресвятої Богородиці. В його основу покладено згадку про останні дні земного життя Божої Матері та обставини її смерті.

Про Успенський піст та культ Богоматері розповідає владика Венедикт, голова Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

Преосвященний владико, якими були останні дні земного життя Марії?

Ісус Христос в останні моменти свого життя доручив опікуватися Марією своєму учневі – Йоану Богослову. І вона під його опікою проживала останні свої дні у Єрусалимі. Увесь цей час вона перебувала в молитві. Це те, що дозволяло їй єднатися із Господом. Проте вона прагнула глибшого єднання із Ним та зустрічі із Ним.

Звичайно, у людському розумінні ми боїмося цього. Навіть глибоко віруючі бояться смерті. Однак чимраз, коли ми більше віримо, то страх перед смертю зникає. Бо смерть є нагодою зустрічі із тим, кого ми прагнемо усе своє життя. Згадаймо, як Йоан Золотоустий казав своїм мучителям проте, якщо вони його стратять, то дадуть йому нагоду зустрітися із тим, кого «я шукав усе своє життя».

Тому вдивляючись у постать Богородиці, побачимо, як вона прагнула до свого Сина. Так само, як і під час Благовіщення, їй знову з’являється Архангел Гавриїл, який звіщає їй, що через три дні вона буде на небі. У той час інші апостоли розсіялися по всій Вселеній, однак чудесним чином вони були перенесені до Єрусалима. Під час Успення був відсутній тільки апостол Тома.

Чому цьому святу передує Успенській піст?

Ми завжди повторюємо, що піст – це приготування. І він є для того, щоб ми обмежили себе від певних речей і усвідомили те, що нам заважає бути із Богом. Для того, щоб ми були готовими до зустрічі із Богом. Успенський піст – наймолодший у Церкві. Згадки про нього сягають IX століття.

Так само, як у нашому щоденному житті, якщо ми готуємося до визначної події, то повинні до неї досконало приготуватися. Тому, коли святкуємо Успення, ми пригадуємо, що теж колись помремо. Бо звикли жити так, ніби будемо жити вічно. У щоденному нашому житті ми цієї теми не чіпаємо. А саме це свято дозволяє усвідомити, що кожен із нас зустрінеться із Богом. Коли ми готуємся до цієї зустрічі, тоді це приносить радість нам. Тоді наше успіння стане радістю зустрічі із Ним.

На свято Успення служиться богослужіння, яке відправляють двічі на рік – Єрусалимська Утреня. Чому так склалося?

Сама назва говорить, що богослужіння походить з Єрусалима. Єрусалимська Утреня служиться також й у Велику Суботу. Саме тоді, коли Ісус був знятий із хреста і покладений до гробу. У цій Утреній перепліються два моменти: з одного боку, сум за померлим, а з іншої – радість, бо після смерті людина зустрічається із Богом. Уже пізніше це богослужіння почало відправлятися з нагоди свята Успення Пресвятої Богородиці. У ньому також простежується сум з нагоди смерті Богородиці, а з іншого боку – радість, що Марія перебуває у Царстві Небесному.

Культ Марії дуже поширений в Україні та й усьому католицькому і православному світі. А от протестанти вважають її святої жінкою, однак звичайною людиною. На Ваш погляд, чому так склалося?

Для православних і католиків Марія є Богоматір’ю. Тобто тою, яка народила Бога, бо Ісус Христос мав дві природи – божу і людську. Протестанти визнають тільки людську природу Христа, тому і вважають Марію святою жінкою. Вони з пошаною ставляться до неї.

Я не прагну осуджувати протестантів, однак, коли спілкуюся із ними, то складається таке враження, що вони ті, які виросли без матері. Подібно, як ті діти, які виростають без матері. Вони завжди відчувають брак материнської любові. Думаю, протестантський світ багато втрачає від того, що не усвідомлює сутності того, ким є Богоматір.

Руслана Ткаченко