Владика Йосиф (Мілян): «Якщо ми як нарід, ми як нація, не позбудемося страху за хліб, хату, добре вигідне життя, то ці жертви розгону Майдану підуть в небуття»

В неділю, 1 грудня 2013 року, Преосвященний Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії та голова Пасторально-місійного відділу УГКЦ, звершив Архиєрейську Божественну Літургію та виголосив проповідь в українській парафії Свв. Сергія і Вакха у Римі.

З Архиєреєм співслужили ієрей Марко Ярослав Семеген, ієромонах Юстин Бойко, ієромонах Павло Кречун, ЧСВВ та ієрей Михайло Ковальчук з Едмонтону (Канада), який цього року відзначає 40-ліття ієрейських свячень.

Пояснюючи у проповіді недільне Євангеліє про оздоровлення геразинського біснуватого, владика Йосиф зосередив увагу вірян на поведінці мешканців Геразин краю. Жителів цього краю огортає страх і смуток від того, що вони втратили свій маєток, з іншої сторони вони не вміють радіти оздоровленням свого співмешканця, не вміють тішитися проявом Божої благодаті в житті страждаючої людини. Владика зауважив, що за дві тисячі років в світі нічого суттєвого не змінилося. «Ми з вами дуже часто такі самі. Справді, не звертаємо часто уваги на ближнього, який отримав ласку. Ми, українці, вміємо співчувати, вміємо зібратися по кілька гривень на вінок, на тризну помогти сусідам, але тішитися чужим щастям, навіть тим, що в родині є гарні, достойні діти, чи їм (сусідам) щось вдається, згодімося, ми не вміємо тішитися, ми не вміємо підтримати. І тоді хіба не кажемо в цей спосіб: «Відійди від мене, Господи, бо я того не маю, бо мої діти не такі, бо мій заробіток, мій бізнес не пішов так успішно як їм, бо вони затіняють мене славою, і я стою в їхній тіні». Мабуть не вміємо доцінити те, що маємо, бо кожен з нас має від Бога дуже багато», – наголосив проповідник.

За словами Владики Йосифа страх мав би мати «благословенну долю в нашому житті. Боятися треба гріха, боятися треба кари Божої, я б сказав навіть, що Бога не потрібно боятися, Його треба любити».

Владика Йосиф звернув увагу присутніх на неспокійні події, які тепер відбуваються в Україні. «Сьогодні, в таку непросту неділю, для нас, українців, актуальна тема страху. Якщо ми як нарід, ми як нація, не позбудемося страху за хліб, хату, добре вигідне життя, то ці жертви розгону Майдану підуть в небуття і ми станемося країною рабською, ніколи не здобудемо омріяної волі та правдивої, незалежної і суверенної України… Якщо справді ми, українці, сьогодні не позбудемося страху, який мали жителі Геразим краю, щоби тільки не стратити гріш, добре ім’я, працю, щоби не вигнали дітей з університету і т.д., то ніколи не здобудемо сподіваної волі і справжнього, вільного, вигідного і щасливого життя на рідній землі і в омріяній державі», – зауважив Владика.

Архиєрей закликав усіх молитися за Україну, за те, «щоби кожен українець культивував у собі страх Божий, який є началом премудрості, але нічого більше не боявся, був вільним, бо такими створив нас Бог».

«Нехай сьогодні наша молитва буде вислуханою перед Богом, щоби Господь зробив нам те, що нам так дуже конечно треба. Ми дуже довго, впродовж століть благаємо для народу і держави, в якій живемо, живуть наші діти, батьки, того, що мають всі. Просімо сьогодні Господа, щоби дарував нам сподівану волю, свободу, утвердження свого на рідній землі, через наше добре християнське життя та правдиву і щиру молитву», – підсумував своє слово Владика Йосиф.

Під час Божественної Літургії вся парафіяльна спільнота молилася за Боже благословення для українського народу. Після завершення Святої Літургії о. Марко Ярослав Семеген від імені парафіяльної спільноти подякував Владиці Йосифові за спільну молитву та духовне слово, а також привітав о. Михайла Ковальчука з 40-літтям ієрейських свячень.

Отець Михайло отримав дияконські свячення з рук Патріарха Йосифа (Сліпого) 13 листопада 1973 року в українській церкві Свв. Сергія і Вакха в Римі, а священичі свячення отримав 16 грудня 1973 року також з рук Патріарха Йосифа в монастирі отців студитів в м. Гроттаферрата під Римом.

Джерело: www.ukr-parafia-roma.it