Яблучний символізм

Сьогодні Свята Церква святкує Преображення Господнє на Таворі. Свято більш чи менш урочисте в різних обрядах, але попри все має поважну вагу не лише з христо-історичної, але і з навчально-містагогічної перспектив.

Важливим літургійним дійством при цьому святі є благословення первоплодів з овочів та фруктів. Зазвичай все зводиться до яблук, аж так сильно, що губиться властиве значення самої події і її ваги в історії нашого спасіння.

І тут найбільш цікавим є те, що ті ябка ми можемо використати як здоровий момент для євангелізації.

Варто лише копнути в сиву глибину історії спасіння, до Едену і Дерева посеред саду та до їдженя.

Там ми, людство, через споживання забороненого плоду звільнили пристрасть, навчилися жерти, впустили в себе знання, котре було нам шкідливе чи не на часі, і задекларували свою автономію від Бога.

А зараз робимо тшуву, повернення, відкуплення всього того, що сталося з оригінальним людством – Адамом&Євою.

Ось ми на Таворі, коло Христа у Божественній славі, приносимо те, що є плодом землі і праці рук людських – овочі та фрукти з медом (які також можна і треба окремо назмістувати) і просимо Христа їх благословити, щоб з побожно-свідомим їх споживанням ми смакували добрість та милість Того, Хто є нашим Богом і Отцем. Що ми хочемо їсти, перед Його лицем, і то їсти по-новому, і не соромитися з цього приводу. Щоб зібрані навколо кошика з плодами в домашніх церквах відчитували правду про Тата, який як у смаковому, так і душевно-духовному зрізі не те щоби не шкодує діточкам радості, а навпаки – послав Свого Сина, аби навчив нас сміливо і правильно їсти.

Тому це свято, з його ябками, таки має свій зміст, який нам ще належить належно відчитати.

Тепер освячені фрукти мають силу нас перемінювати, преображати.