Як Ісус, змушені втікати: Послання Папи на Всесвітній день мігранта і біженця
Як приймати, захистити, підтримати та інтегрувати внутрішньо переміщених осіб? Відповіді на це запитання Папа Франциск шукає у цьогорічному Посланні з нагоди Всесвітнього дня мігранта і біженця, який відзначатиметься 27 вересня 2020 року. Документ на тему: «Як Ісус Христос, змушені втікати. Прийняти, захистити, підтримати та інтегрувати внутрішньо переміщених осіб», підписаний 13 травня 2020 р., день літургійного спомину Фатімської Богородиці, і представлений у Ватикані 15 травня, пропонує шість пар дієслів, що «відповідають дуже конкретним діям, пов’язаних між собою причинно-наслідковим зв’язком».
Глобальний виклик
Своє послання Глава Католицької Церкви розпочинає зі згадки про те, що на початку року, промовляючи до дипломатичного корпусу, акредитованого при Святому Престолі, серед викликів сучасного світу він згадав і про трагедію внутрішньо переміщених осіб, яка часто заторкує людей, які й перед цим жили в умовах бідності, а в багатьох країнах світу «бракує відповідних структур», аби виходити назустріч потребам цих людей. У цьому контексті він згадує також про «Душпастирські напрямні щодо ВПО», приготовані Відділом в справах мігрантів і біженців Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові, оприлюднені на початку травня, покликані надихнути «душпастирську діяльність Церкви в цій особливій сфері».
«З огляду на ці причини, я вирішив присвяти це послання трагедії внутрішньо переміщених людей, яка часто залишається непомітною і яку криза, викликана пандемією COVID-19, довела до крайнощів», – пише він, додаючи, що поширює це послання «на всіх тих, які пережили та й надалі переживають досвід непевності, покинутості, марґіналізації та відкинення через COVID-19».
В іконі Втечі до Єгипту
Відправною точкою для роздумів Святішого Отця став довід Ісуса, Йосифа та Марії, змушених втікати до Єгипту, під час якого вони особисто зазнали «трагічного становища переміщеної особи й біженця», позначеного «страхом, непевністю та злиднями». В обличчях біженців і внутрішньо переміщених осіб «ми покликані розпізнати обличчя голодного, спраглого, нагого, хворого, чужинця та ув’язненого Христа, Який ставить перед нами виклик», розпізнавши Якого, «будемо вдячними за те, що мали змогу Його зустріти, полюбити й послужити Йому».
«Йдеться про душпастирський виклик, на який ми покликані дати відповідь чотирма дієсловами, які я запропонував у посланні на цей День у 2018 році: прийняти, захистити, підтримати й інтегрувати. До них, – зазначає Папа Франциск, – хочу додати шість пар дієслів, які відповідають дуже конкретним діям, пов’язаних між собою причинно-наслідковим зв’язком».
Пізнавати, щоб зрозуміти
Глава Католицької Церкви, насамперед, вказує на те, що «потрібно пізнавати, щоб зрозуміти». Йдеться про «необхідний крок» для зрозуміння ближнього, чого нас навчає зустріч Воскреслого з учнями з Емауса. «Коли йдеться про мігрантів і переміщених осіб, дуже часто зупиняємося на числах. Але не йдеться про числа, йдеться про людські особи!» – наголосив Святіший Отець, зазначаючи, що виходячи їм назустріч, пізнаватимемо їх, що, в свою чергу, допоможе зрозуміти що «та нестабільність, яку ми пережили внаслідок пандемії, є елементом, постійно присутнім у житті переміщених осіб».
Наблизитись, щоб служити
На прикладі милосердного самарянина Папа вказує на те, що «необхідно стати ближнім, аби послужити». За його словами, «численні побоювання та упередження» спонукають нас зберігати дистанцію від інших, часто заважаючи «ставати ближніми» для них, щоби «з любов’ю їм послужити».
«Наблизитися до ближнього часто означає наразитися на небезпеку, чого нас навчили численні лікарі та медсестри й медбрати протягом останніх місяців. Це перебування близько з метою послужити виходить за межі чистого почуття обов’язку; найбільший приклад цього нам залишив Ісус, коли вмив ноги Своїм учням: скинув одіж, став навколішки й забруднив руки», – пише Святіший Отець.
Вислухати, щоб примиритися
«Щоби примиритися, потрібно слухати», – читаємо далі в посланні, автор якого зауважує, що любов, «яка примирює та спасає», починається зі слухання. В сучасному світі помножуються послання, але «втрачається звичка слухати». Однак, лише «через смиренне та уважне слухання» можемо по-справжньому примиритися.
«У 2020 році протягом багатьох тижнів на наших вулицях панувала тиша. Драматична й тривожна тиша, яка, однак, дала нам нагоду почути послання тих, які є найуразливішими, шукачів притулку й нашої важкохворої планети. І, слухаючи, маємо слушну нагоду для того, щоби примиритися з ближнім, з багатьма відкинутими, зі собою самими, з Богом, Який ніколи не втомлюється пропонувати нам Своє милосердя», – нагадує Папа.
Ділитися благами, щоб зростати
На прикладі першої християнської громади, описаної в 4-й главі Діянь Апостолів, Святіший Отець вказує на те, що для того, аби зростати, необхідно ділитися благами, оскільки Божим наміром не було, «щоб ресурси нашої планети приносили користь лише декому». «Пандемія, – зазначає він, – нагадала нам про те, що всі ми пливемо в одному човні. Опинитися в ситуації спільних тривог і побоювань ще раз показало нам, що ніхто не спасається наодинці. Аби насправді зростати, мусимо зростати разом, поділяючи те, що маємо, як той юнак, який передав Ісусові п’ять хлібів і дві риби… Й цього вистачило для п’яти тисяч людей».
Залучати, щоб сприяти
Далі Глава Католицької Церкви вказує на те, що потрібно «залучати, щоб підтримувати». Він пояснив це на прикладі зустрічі Ісуса із жінкою при криниці в Самарії: Господь наблизився, вислухав, промовив до серця, попровадив до істини й перемінив її у благовісницю доброї новини. За його словами, «порив служити іншим», іноді, заважає нам розгледіти їхнє багатство. І якщо прагнемо дійсно посприяти людям, яким допомагаємо, ми повинні «залучати їх і вчиняти головними дійовими особами власного визволення». Й ця пандемія «нагадала нам про важливість співвідповідальності і про те, що лише завдяки внескові всіх» можна здолати кризу.
Співпрацювати, щоб розбудовувати
«Благаю вас, брати, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці», – ці слова святого Павла з першого Послання до Коринтян спонукали Святішого Отця підкреслити необхідність співпраці, щоб будувати Боже царство, що є «спільним обов’язком всіх християн». І тому необхідно «навчитися співпрацювати», не піддаючись спокусам заздрощів, незгод і поділів.
«Щоби зберегти спільний дім і вчинити його дедалі більше схожим до оригінального Божого задуму, ми повинні докладати зусилля на користь міжнародної співпраці, глобальної солідарності та місцевих зусиль, нікого не виключаючи», – наголошує він.
Кінцева молитва
Цьогорічне послання на Всесвітній день мігранта і біженця Папа завершує молитвою, натхненою «прикладом святого Йосифа»:
Отче, Ти ввірив святому Йосифові найцінніше – Дитя Ісуса та Його Матір, аби він захистив їх від небезпек і погроз лиходіїв. Дай також і нам відчути його захист і допомогу. Вчини, щоб він, переживши страждання втікача з приводу ненависті могутніх, зміг втішити й захистити всіх тих братів і сестер, які через війни, бідність та нуджу залишають свої домівки і свою землю, вирушаючи в дорогу як біженці в безпечніші місця. Допоможи їм за його заступництвом, знайти сили, щоби прямувати вперед, втіху серед смутку й мужність у випробуваннях.
Подай же тим, які їх приймають, трохи ніжності цього праведного й мудрого батька, який любив Ісуса як свого сина та підтримував Марію протягом всього шляху. Нехай же він, що заробляв на хліб працею своїх рук, зможе забезпечити тих, у кого життя відібрало все, й дати їм гідність праці та спокій домівки. Просимо цього в Тебе через Ісуса Христа, Твого Сина, Якого святий Йосиф врятував, втікаючи до Єгипту, і за заступництвом Діви Марії, Яку він любив як вірний обручник згідно з Твоєю волею. Амінь.
About The Author
