Як змінювалося християнське весілля протягом історії

Чи знаєте ви, що Церква вирішила зробити весілля публічним актом для захисту згоди жінки?

Яким був християнський шлюб протягом історії? Це питання, які, можливо, ми ніколи собі не ставили. Але багато хто був би вражений, коли дізнався би, що християнське весілля в минулому дуже відрізнялося від того, що відбувається сьогодні.

У період із 100 по 300 роки від Р.Х., шлюб між християнами відбувався, як у язичників (греків і римлян), зрозуміло, з деякими відмінностями, такими, наприклад, як відсутність тварин на жертву богам.

У язичницькому святі наречену нареченому передавав її батько і, крім того, молодята подавали один одному свою праву руку, як це роблять навіть сьогодні.

Жести християн і язичників під час весілля були схожими, але мали різний сенс.

На початку століття весілля проводилося в домашніх умовах, без необхідності присутності священика. З 400 року від Р.Х. Церква почала вимагати, щоби таїнство шлюбу проводилося священиком, який давав своє благословення молодятам. Саме в цей час у Римі з’являється вуаль нареченої.

Тоді, в ранній період, весілля відбувалося вдома, але без присутності служителя Церкви; у другому періоді, весілля було ще вдома, але в присутності священика або єпископа.

З 1000 років від Р.Х. весілля повинні бути проведені до Меси в стінах церкви. Це сталося через те, що траплялись випадки, коли жінок змушували брати шлюб, навіть без проведення весільного обряду. І оскільки цей обряд був приватним і, іноді, деякі люди жили далеко, хто міг перевірити, чи був шлюб, чи не відбувся?

Для захисту згоди жінки, церква вирішила перетворити весілля в публічний акт, запитуючи її перед усіма: “Чи вийдеш ти … і чи робиш це з доброї волі?”.

До цього часу отець до шлюбної ночі – благословляв кімнату молодят і союз шлюбу, але, оскільки це було занадто незручно, церква скасувала це на Синоді в Руані у 1012 році.

Церква була проти таємних шлюбів, тож під час Concilium Tridentinum (1545) було вирішено, що весілля мало відбутися перед пастором і всередині церкви.

І так було до Другого Ватиканського Собору (1962), який збагатив обряд шлюбу, чітко сформулювавши обов’язки подружжя. Цей обряд ми маємо сьогодні.