«Йосафат помирає, щоб жити», — владика Володимир Груца у день відзначення 400-ліття від дня мученицької смерті святого

«Завершується ювілейний рік, присвячений 400-літтю відходу до вічності св. Йосафата Кунцевича. Але не втрачає актуальності можливість чи потреба у наслідуванні згаданого святого». Про це мовив єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца 12 листопада 2023 року, у день відзначення 400-ліття від дня мученицької смерті святого священномученика Йосафата Кунцевича.

1-ий аспект: Йосафат — Святий. Ще в дитинстві вступив на дорогу святості і ця іскра ніколи не згасла. Ставши священиком, а відтак єпископом, він цілий, наче та свічка, спалювався в служінні Богові та ближньому. Його ревність подивляли як свої так і чужі, навіть вороги. Про святість Йосафата Кунцевича особливо свідчили люди після його праведної смерті. Та найбільший свідок святості Йосафата — це сам Господь Бог, який прославив і надалі прославляє його чудами. Чи це не чудо, що зібрані тут, в соборі св. Юра, щоб святкувати пам’ять нашого брата по крові та духу?

2 аспект: Йосафат — Апостол. Правдива святість не залишається у собі, не втікає від людей, а хоче інших робити добрими і святими, веде їх до Христа. Йосафат служить не лише молитвою, покутою, але й цілою життєвою поставою, добрим прикладом. Як свідчать очевидці, його любили всі, а коли виходив з церкви, то чекали люди, щоб потішитися його словом та присутністю. Коли з ігумена був покликаний на єпископа, то бідаки супроводжували його з болем, як свого батька. Стаючи пастирем, він дуже глибоко усвідомлював, що добрий пастир віддає своє життя за овець.

3 аспект: Йосафат — Мученик. Він був мучеником за єдність церкви після підписання Берестейської Унії. Йде свідомо на мученицьку смерть за єдність Церкви, ще за життя будує собі гробницю. Він знає, що вороги єдності у Вітебську зробили змову його вбити, але їде туди на візитацію і каже: «Дай Боже, щоб я пролив свою кров за заблукані овечки, щоб усі спаслися і прийшли до пізнання правди».

Смерть мученика є відображенням, укоронуванням цілого життя. У 1623 році віддає життя за слова: «Щоб усі були одно!» Це є прикладом доброго пастиря. Йосафат помирає, щоб жити. Змінюються часи, а терпіння заради вірності Богові, Церкві, народу лишається актуальне. Але мученик не помирає, бо опиняється у вічних обіймах Бога.

Патріарх Йосиф Сліпий на гробі нашого Святого промовив такі слова: «Нехай св. Йосафат аж до перемоги веде наш народ. Він боронив єдність Церкви і народу все життя. Святість його життя повинна нас бадьорити, хоч би треба жертви, бо йдеться про Бога, Церкву та народ».

† Володимир Груца,
єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ