З чого починається політика?

Здебільшого, пересічний громадянин, говорячи про політику, мислить абстраговано, мовляв «це діяльність можновладців, що в своїх руках мають особливий привілей – владу». Такий підхід дозволяє критикувати, нарікати і, навіть, проявляти абсолютну байдужість до всіх політичних процесів, що відбуваються в державі. Однак, чи справді політичну спільноту формує лише владна еліта? Чи я, як пересічний громадянин, не маючи мандату, можу абстрагувати себе від політичної системи моєї держави? Декілька нижчеподаних аргументів змушують відповісти на ці питання негативно.

По-перше, формою політичного устрою нашої країни є демократія. В своїй суті вона передбачає, що єдиним легітимним джерелом влади в державі є її народ. Відповідно, управління державою здійснюється також її народом. В нашому випадку це здійснюється опосередковано – через обраних представників – глави держави, депутатів Верховної ради та органів місцевої влади. Саме тому абсолютно кожен громадянин, що має право голосу, є відповідальний за те, яким же буде державний апарат. Від участі чи неучасті у політичних виборах залежить майбутнє як всієї держави загалом так і кожного особисто. Усвідомлення своєї участі в процесі вибору влади вщент розбиває думку, що «від мене нічого не залежить».

По-друге, політичний процес – це не лише взаємодія представників органів влади, а взаємодія всіх суб’єктів політики. Хто ж такий суб’єкт політики? До цього питання можна підходити по-різному. З першого погляду, суб’єктом політичної діяльності є кожен представник будь-якого органу влади, чи то законодавчої, чи то виконавчої гілок. Такий підхід формує погляд на політику як окрему сферу суспільних відносин, які регулює лише вибране коло осіб. Однак таке трактування не є зовсім правильним через відсторонення пересічних громадян на задній план.

Саме тому важливим є інший погляд на участь громадян в політичному житті, згідно з яким суб’єктом політичної діяльності є абсолютно кожна особа, яка реалізовує свою участь у політичному житті країни не лише у виборах, право на участь в яких визначається досягненням певного віку та іншими факторами. Обмежувати участь в політичному житті держави тільки виборним правом є, щонайменш, неетично по відношенні до дітей, підлітків, осіб з особливими потребами. Абсолютно кожна людина, незалежно від віку та розумової дієздатності є суб’єктом політичної діяльності силою факту, що вона є громадянином цієї держави і стосовно неї є розроблені та функціонують окремі закони, захищаючи її життя, честь і гідність. Такий підхід до розуміння політичних процесів легітимізує погляд на політику, в першу чергу, не як інституційну форму здійснення влади, а як сферу взаємовідносин усіх суб′єктів суспільства, які в той чи інший спосіб реалізують (чи не реалізовують) своє право на участь у політичному житті держави.

По-третє, політичне життя села/міста/країни залежить від ціннісної орієнтації кожного громадянина. Усвідомлення себе як частини державної спільноти веде до розуміння того, що кожен індивідуальний вчинок має вплив на оточуючих. В цьому контексті політичні еліти, які в наших очах повинні регулювати внутрішньодержавний порядок, не є відповідальні за нашу особисту поведінку. Економічний і політичний добробут села/міста залежить від чесності співмешканців одного перед іншим. Крадучи цемент в будівельної фірми, завищуючи ціни на продукти, підміна показників лічильників є нічим іншим як бажанням власної наживи за рахунок іншого. Саме тому допоки не буде усвідомлення спільного блага як найвищої цінності співмешканців населеного пункту чи співгромадян цілої держави, до тих пір жодних позитивних суспільних змін годі чекати.

Тож кожному слід чітко і відверто ствердити перед самим собою, що «політика починається з мене»! Саме тому успішний політичний та економічний розвиток держави залежить від особистих ціннісних орієнтацій, взаємовідносин з іншими членами суспільства і активної позиції громадянина в політичному житті його ж держави.

Петро Дарморіс
МА, Ліценціат богослов’я