З Назарету до Лорето: коротка історія Святого Дому

Згідно з давньою традицією, в санктуарії в Лорето зберігається назаретський будинок Матері Божої. Помешкання Марії в Назареті складалося з двох частин: перша частина – це печера, витесана в скелі, яку до сьогодні вшановують у базиліці Благовіщення в Назареті; друга частина – це мурований будиночок, який стояв перед печерою.

Згідно з усним переданням, у 1291 році, коли хрестоносці були вигнані з Палестини, після поразки в битві біля Аккону, ангели, в чудесний спосіб, перенесли мурований будинок Діви Марії спочатку до Іллірії, а потім – на територію міста Лорето.

Сьогодні, беручи до уваги нові документальні дані, результати археологічних розкопок основи будинку, дані філологічних та іконографічних досліджень, дедалі більше підтверджується гіпотеза, згідно з якою цеглини Святого Дому були перевезені до Лорето на кораблі. Крім того, в нещодавно віднайденому документі, датованому 1294 роком, є згадка про те, що Нічефоро Анджелі, король Епіру, видаючи свою дочку заміж за короля Неаполя, віддав їй у придане, поряд з іншими дорогоцінними речами, «святі цеглини, взяті з будинку Пречистої Діви Марії».

Дані цього документу збігаються з свідченнями деяких вчених, які на початку цього століття стверджували, що бачили у ватиканських архівах інші документи, в яких згадується та сама візантійська родина Анджелі, або Де Анджеліс з XIII століття, яка зберегла цеглини Святого Дому в Назареті від зруйнування мусульманами й перевезла їх до Лорето, збудувавши там каплицю.

Археологічні розкопки підтвердили деякі дані усного передання, а саме, що Святий Дім не має власного фундаменту, а його опорою служить вуличне каміння. Дослідження архітектурної структури та її порівняння з печерею в Назареті вказують на те, що обидві частини збігаються. Цікавими є також деякі написи, вирізьблені на цеглинах Святого Дому. Експерти вважають, що вони мають єврейсько-християнське походження і дуже подібні до написів, які знайшли в Назареті.

Святий Дім на початку мав тільки три стіни, тому що східна частина, там де тепер стоїть вівтар, була дуже пошкоджена. Висота цих трьох стін, які не мають власного фундаменту й опираються на вуличному камінні, досягає близько трьох метрів. Зовні Святий Дім був обмурований цеглою місцевого походження з метою збереження первісної будівлі. На початку XVІ століття, за бажанням Папи Юлія ІІ, цю цегляну стіну замінили мармуровими плитами, а митці італійського Ренесансу вирізьбили та оздобили їх за проектом архітектора Браманте.