Загальна аудієнція з Папою Франциском

Про католицькість Церкви

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Сьогодні така погана погода, дивуюсь, що ви так відважно зібрались!

«Вірую в єдину, святу, вселенську Церкву…». Сьогодні роздумаємо над такою характерною рисою Церкви як «католицькість». Перш за все: що означає «католицький»? Це слово походить від грецького «kath’olòn», що означає «згідно з цілістю», означає вселенськість. Яким чином ця вселенськість стосується Церкви? В якому значенні говоримо, що Церква є католицькою? Я б розділив на три головних значення.

1. По-перше. Церква є католицькою, оскільки є простором, домом, в якому нам звіщають віру у всій її цілісності, де спасіння, яке нам приніс Христос пропонується усім. Церква дозволяє нам зустріти милосердя Бога, яке нас перемінює, бо в Ній присутній Ісус Христос, Котрий дає правдиве визнання віри, повноту сакраментального життя, автентичність священичого служіння. У Церкві кожен з нас знаходить те, що є необхідним для того, щоб вірити, щоб жити як християни, щоб стати святими, щоб бути паломниками в кожному місці і в кожному часі.

Щоб навести приклад, можемо сказати, що це подібно до життя в сім’ї. У сім’ї ми отримуємо все те, що дозволяє нам зростати, дозрівати, жити. Неможливо зростати самому, неможливо самому навчитися ходити, але ми ходимо, зростаємо у певній спільноті, в сім’ї. Так є і в Церкві. У Церкві ми можемо почути Слово Боже, будучи впевненими, що це послання, яке нам дав Господь. У Церкві можемо зустріти Господа в таїнствах, які є відкритими вікнами, через які ми отримуємо світло Бога, потоками, в яких черпаємо життя самого Бога. У Церкві ми вчимося жити сопричастям, любов’ю, що походять від Бога. Кожен з нас може сьогодні поставити собі запитання: як я живу в Церкві? Коли йду до церкви, то так наче я йду до стайні, чи на футбольний матч, чи на вечерю? Коли йду до церкви, як приймаю дари, які Церква мені дає для зростання, для дозрівання як християнин? Чи я беру участь в житті спільноти, чи йду до церкви і замикаюсь у своїх проблемах, ізолюючись від інших людей? У цьому першому значенні Церква є католицькою, оскільки є домом для усіх. Всі є дітьми Церкви і мають своє місце в цьому домі.

2. Друге значення: Церква є католицькою, оскільки є вселенською, розсіяною по всьому світі і звіщає Євангеліє кожній людині. Церква не є елітарною групою, не стосується лише окремих осіб. Церква не замикається, Вона є посланою до усього людського роду. Вона є одною Церквою, присутньою також у своїх найменших частинах. Кожен може сказати: на моїй парафії є присутня Католицька Церква, бо вона також є частиною вселенської Церкви, має повноту Христових дарів, віру, таїнства, священство служіння. Вона є у єдності з єпископом, з Папою і є відкритою на усіх, без різниці. Церква не є лише в тіні нашої дзвінниці, але охоплює широкий діапазон людей, народів, які визнають ту ж саму віру, живляться тією ж Євхаристією, яким служать такі ж пастирі. Тому потрібно відчувати сопричастя зі всіма Церквами, зі всіма католицькими спільнотами усього світу, малими чи великими! Це прекрасно! Більше того, відчувати, що усі ми послані на місію, як малі спільноти, так і великі, всі ми маємо відкрити наші двері і вийти з огляду на Євангеліє. Тому поставмо собі запитання: що я роблю для того, щоб передавати іншим радість від зустрічі з Господом, радість від приналежності до Церкви? Звіщення і свідчення віри не є справою небагатьох, воно стосується також мене, тебе, кожного з нас!

3. Третя і остання думка: Церква є католицькою, бо є «домом порозуміння», де єдність і різноманіття поєднуються, щоб стати багатством. Роздумаймо над образом симфонії, що означає згоду і гармонію. Різні інструменти звучать разом, кожен з них зберігає свої виняткові барви, а їх характерне звучання згідно утворює спільну цілісність. Є також той, хто керує – диригент, а у виконанні симфонії усі інструменти звучать «гармонійно», хоча не затирається барва кожного з них, специфіка кожного з них, а навпаки вона максимально цінується.

Цей красивий образ говорить нам, що Церква схожа на великий оркестр, в якому існує різноманіття. Ми усі не є однакові, і не повинні бути однаковими. Ми усі різні, кожен зі своїми специфічними рисами. І це у Церкві чудово! Кожен вносить свою специфіку, те, що отримав від Бога, щоб збагатити, обдарувати інших! Серед різних складових існує це різноманіття, але воно не провадить до конфлікту, не веде до протиставлення один одному. Це різноманіття, яке гармонійно поєднує Святий Дух. Саме він є правдивим «Учителем», сам він є гармонією. Задумаймося тут: чи у наших спільнотах ми живемо гармонією, чи сваримося між собою? Чи в моїй парафіяльній спільноті, в моєму русі, в якому я переживаю свою приналежність до Церкви є плітки? Якщо є плітки, тоді нема порозуміння, є боротьба, а це – не Церква. Церква є порозумінням усіх. Ніколи не пліткуймо один про одного, ніколи не пліткуймо. Чи ми приймаємо інших, чи приймаємо те, що існує відповідне різноманіття, що інша людина мислить по-іншому. У тій самій вірі можна мислити по-іншому. Чи ми також маємо схильність уніфікувати усе? Але однорідність вбиває життя. Життя Церкви є різноманіттям, а якщо намагаємося усім накинути цю однорідність, то усе вбиваємо. Просімо Святого Духа, Котрий творить цю єдність, в різноманітті і гармонії, щоб щоразу чинив нас все більш «католицькими», тобто дітьми в цій Церкві, яка є католицькою і вселенською! Дякую!

Джерело: http://popefrancis.org.ua