Захист неповнолітніх. Архиєпископ Шіклуна: трактування випадків і запобігання
«Те, яким чином ми, єпископи та чернечі настоятелі, виконуємо свої обов’язки на служінні справедливості в своїх спільнотах, є одним з фундаментальних доказів нашої відповідальності та вірності», – це ствердження було відправною точкою другої програмної доповіді, яку в перший день зустрічі «Захист неповнолітніх у Церкві» виголосив архиєпископ Чарльз Шіклуна, який очолює Архидієцезію Мальти та є додатковим секретарем Конгрегації Віровчення. Його доповідь була присвячена основним етапам, з яких складається процес щодо окремих випадків сексуального зловживання над неповнолітнім з боку представника духовенства, а також практичним порадам, які стосуються запобігання таким зловживанням і створення безпечного середовища для дітей.
Доведення до відома про випадки зловживань
Насамперед, доповідач вказав на важливість того, щоб спільнота була поінформована про те, що має «обов’язок і право» заявити про випадки зловживань спеціально визначеним особам, контакти яких повинні бути загальнодоступними. Радиться, щоб про ймовірні випадки було повідомлено безпосередньо єпископа чи чернечого настоятеля.
На кожному етапі слід дотримуватися встановлених протоколів та цивільного законодавства. Важливо, щоб кожне обвинувачення було розглянуте з допомогою експертів, а розслідування завершилося без непотрібного зволікання. Корисним є колегіальний вимір, оскільки порада з експертами допомагає прийняти рішення, «що ґрунтуються на науковій і професійній компетентності».
Розслідування
Далі доповідач вказав на те, що результати розслідування справ, пов’язаних із невідповідною сексуальною поведінкою щодо осіб, молодших 18 років, повинні бути передані до Конгрегації Віровчення. Ординарій має право вжити запобіжні заходи. Водночас, в усіх випадках і на кожному етапі необхідна консультація з каноністами.
Карний канонічний та судовий процес
Наступна частина доповіді архиєпископа Шіклуни була присвячена представленню обов’язків і прав, що стосуються карного канонічного чи карного судового процесу. Особа, яка в дієцезії чи в згромадженні відповідає за захист неповнолітніх, повинна мати можливість інформувати постраждалого про перебіг справи. Водночас, складовою справедливого процесу є те, щоб обвинувачений був поінформований про всі зібрані докази та дебати, мав змогу всебічно скористатися правом на захист та на оскарження.
Зіставлення з державною юрисдикцією
Важливим аспектом здійснення співвідповідальності у цих випадках названо зіставлення із державними юрисдикціями, оскільки йдеться про провини, які є злочинами в цивільному законодавстві. Отож, слід шанувати компетенції державних органів, адже «дух співпраці принесе користь як Церкві, так і всьому суспільству».
Впровадження в життя канонічних заходів
Далі доповідач вказав на те, що на єпископові та настоятелеві лежить відповідальність за те, аби виконати законні наслідки карних процесів. Після завершення етапу апеляції, ординарій зобов’язаний проінформувати громаду про остаточний результат процесу. Вирок, що встановлює провину обвинуваченого, та накладені кари повинен бути виконаний без зволікання. Але також вирок, який вказує на невинуватість, повинен бути належним чином доведений до відома громадськості, адже знаємо, як нелегко відновити добре ім’я священика, який міг бути несправедливо обвинуваченим. Важливим елементом цього етапу є також належна опіка та супровід постраждалих і їхніх родин.
Запобігання сексуальним надуживанням
Друга частина доповіді стосувалася «невідкладного та далекоглядного питання» запобігання як неправильній сексуальній поведінці загалом, так і таким зловживанням супроти неповнолітніх. Архиєпископ Шіклуна вказав, насамперед, на суттєве значення уважного відбору кандидатів до священства чи чернечого життя та відповідного формування. Йдеться і про недопущення осіб, які були замішані в проблематичних ситуаціях в обговорюваній сфері, про особливий супровід осіб, які зазнали болючого досвіду в цій ділянці, включення й програми виховання лекцій чи курсів на тему захисту неповнолітніх, тощо.
«Правильне та врівноважене розуміння вимог священичого целібату та чистоти повинно підтримуватися глибоким і здоровим формуванням до людської свободи та здорової моральної доктрини», – зазначив доповідач, вказуючи також на те, що єпископ чи настоятель повинен належним чином здійснювати своє духовне батьківство щодо священиків, ввірених його опіці, зокрема, «сприяти особистому, фізичному, ментальному та духовному добробутові священиків»
За словами архиєпископа Шіклуни, відповідальний ієрарх зміцнює свою спільноту шляхом формування та інформування. Вже існує приклад позитивного досвіду в різних країнах, де цілі парафіяльні спільноти отримали належне формування в сфері запобігання. Іншим важливим служінням для громади є доступність інформування. «Спільнота віри, доручена нашому захистові, повинна знати, що ми діємо з належною серйозністю. Вони повинні знати нас, як поборників їхньої безпеки, а також їхніх дітей і молоді», – наголосив доповідач.
Ще одним елементом співвідповідальності представник Конгрегації Віровчення назвав справу відбору й представлення кандидатів на єпископство. За його словами, на єпископах і чернечих настоятелях лежить «священний обов’язок» допомогти Святішому Отцеві здійснити належне розпізнавання, а тому «великим гріхом проти цілісності єпископського служіння» є приховувати чи недооцінювати факти, що можуть бути важливими на етапі папської перевірки придатності окремих кандидатів на уряд єпископа.
About The Author
