#Зцілення_ран_війни. Як запобігти самогубству воїнів?

Небезпека самогубства за умов посттравматичного стресового розладу (ПТСР) особливо зростає у випадку, коли воїн вважає, що цінності, котрими він жив під час свого перебування в районі бойових дій, нікому більше не потрібні, і він залишається наодинці із суспільством, яке його не розуміє.

Про це мовиться у Зверненні єпископів УГКЦ до духовенства Церкви про зцілення ран війни.

Єпископи переконують, що такій людині необхідна простягнута рука друга. Щирі дружні стосунки повертають воїнові відчуття власної гідності та значимості. Коло однодумців, що розділяють його цінності, становить середовище особистої безпеки.

В УГКЦ вважають, що душпастир у такому випадку стає особою, яка може випередити загрозливі обставини. Результати досліджень показують, що більшість людей, які вчиняють самогубство, насправді не хочуть помирати.

«Метою суїциду є втеча від загроз реальності та звільнення від тяжкого душевного болю. Тому майже всі люди перед тим, як здійснити самогубство, у певний спосіб «попереджають» когось про свої наміри з надією здобути підтримку та допомогу шляхом спілкування. Щирі розмови з людьми про їхні суїцидальні думки чи поведінку є дуже важливим кроком у запобіганні самогубству. Потрібно подбати про безпеку цих осіб, щоб про їхні наміри знало якомога більше близьких – від цього зростають шанси на порятунок», – мовиться у зверненні.

Владики звертають увагу, що зрозумівши намір воїна здійснити самогубство, не можна залишати його на самоті. Слід обмежити йому доступ до будь-якої зброї чи інших потенційно небезпечних засобів, включно з медикаментами.

Потрібно запропонувати свою підтримку: іноді можна запобігти трагедії лише присутністю, увагою та бажанням вислухати. Необхідно пам’ятати, що людині зі схильністю до самогубства потрібна допомога психотерапевта чи психіатра, компетентного в роботі з ризиками самогубства. Важливо переконати особу зателефонувати на безкоштовну лінію психологічної допомоги.

«Найкращою профілактикою суїциду є плекання цінності людського життя в спільноті, навчання людей користати з духовного ресурсу та жити життям, глибоко закоріненим у християнських цінностях», – пишуть єпископи.

Важливого значення тут набуває просвітницька діяльність, відзначають члени Синоду, поширення фахових інформаційних матеріалів, спільний перегляд і обговорення тематичних фільмів. Попри це, душпастирю, зокрема військовому капеланові, необхідно завжди бути готовим відповісти на ситуацію, що виникає внаслідок скоєння самогубства. Особливе значення в такому випадку має сам спосіб сповіщення рідних і близьких про трагедію та їх молитовний супровід у дозволений і визначений Церквою спосіб.