«Життя Йосафата дає нам надію»: урочистою Літургією у Ватикані завершився Ювілейний рік святого Йосафата

12 листопада 2023 року відбулося завершення Ювілейного року 400-річчя мучеництва святого Йосафата Кунцевича. З цієї нагоди Архиєрейську Божественну Літургію на катедральному престолі базиліки Святого Петра очолив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. Проповідь виголосив архиєпископ Вільнюса Ґінтарас Ґрушас. Цей Ювілейний рік у Литві, згідно з рішенням литовського парламенту, проходив на державному рівні.

На урочистій Літургії у Ватикані була присутня численна литовська делегація на чолі з Президентом парламенту Вікторією Чміліте-Нільсен. Із Блаженнішим Святославом співслужили литовські єпископи: архиєпископ Вільнюса і Президент Ради Єпископських конференцій Європи Ґінтарас Ґрушас, Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, комісар Папської базиліки Санта Марія Маджоре архиєпископ Роландас Макрікас, а також єпископи УГКЦ Діонісій Ляхович та Іриней Білик.

У проповіді архиєпископ Ґрушас наголосив, що життя св. Йосафата було пов’язане з багатьма народами Речі Посполитої, зокрема України, Литви, Польщі та Білорусі.

«Його життя, — зазначив архиєрей, — торкнулося багатьох народів і націй, адже він прагнув привести всіх до єдності у Христі. У труднощах, з якими ми стикаємося сьогодні у світі, Україні й інших країнах, серед війн, міграцій та багатьох інших криз, життя Йосафата дає нам надію, що Господь може використати кожного з нас як знаряддя для встановлення свого Царства тут, на землі, починаючи з наших сердець і діючи в навколишньому світі».

Проповідник зазначив, що св. Йосафат був людиною, яка прийняла Божий заклик до співпраці в досягненні єдності та миру, а ще — людиною глибокої молитви. Святий Йосафат, за його словами, також дбав про спасіння душ, використовуючи таїнства насамперед для того, щоб навернути людей до Бога і зміцнити їх на шляху до неба. Йосафат був і потужним проповідником, завдяки його проповідям багато хто каявся і багато хто ввійшов у лоно Католицької Церкви. А його мученицька смерть не була несподіванкою, адже й раніше на його життя було вчинено чимало замахів. «Можна сказати, що в нього було прагнення до мучеництва. Якось він сказав: „Я знаю, що мене хочуть вбити, але отців Церкви також вбивали за правду“. У цьому він справді був дуже схожий на отців Церкви, які прагнули долучитися до страждань Христа і бачили у смерті можливість остаточного єднання із Христом».

«Сьогодні, коли ми зібралися тут, у базиліці Святого Петра, біля його гробу, у 400-ті роковини його мученицької смерті й народження на небесах, звертаємося до святого Йосафата як до нашого заступника, учителя і прикладу для нас у житті. Благаймо Бога, щоб наших сердець торкнулася та божественна іскра, яка запалила його серце божественною любов’ю, і щоб вона зростала в нас разом із нашою вірою, спрямованою на примирення з Богом і ближніми у прагненні до спасіння душ. Ця любов до ворогів настільки велика, що хочеться навернути їх і повністю занурити в Божу любов, щоб усі стали одним цілим», — додав на завершення архиєпископ Ґрушас.

Блаженніший Святослав пригадав, як рівно рік тому разом з архиєпископом Вільнюса та владиками УГКЦ урочисто відкривав Ювілейний рік святого Йосафата молитвою на його гробі, і подякував владиці Ґінтарасу за спільне пережиття цього ювілею: «Дякую за те, що, спогадуючи святого Йосафата, Ви тим самим лікували сучасні рани Європи й України».

Глава УГКЦ подякував Апостольському нунцію в Україні й усім єпископам, священникам і мирянам за присутність на Літургії, особливо відзначивши литовську делегацію. Блаженніший Святослав також привітав отців і сестер Василіанського чину, з-поміж яких вийшов святий Йосафат, та Українську папську колегію в Римі, названу на його честь. Студенти цієї колегії супроводжували співом Божественну Літургію.

Окремо Предстоятель УГКЦ звернувся до українських прочан, які в цей день так численно прибули до Рима і приступили до Сповіді й Причастя: «Мабуть, для Йосафата — це найбільша пошана, яку в день його пам’яті ми разом як Божий народ могли зробити. Бо це він заповідав нам усе робити для того, щоб через Тайну Сповіді бути вільними від гріха, а силою Крові й Тіла розп’ятого Спасителя бути об’єднаними всім своїм життям із Господом Богом».