Журналіст, убитий ісламістами, у полоні молився на вервиці

Представники «Ісламської держави Сирії та Леванту» опублікували відео, на якому показали як відрубують голову Джеймсу Фоулі, американському журналісту, якого викрали у Сирії близько двох років тому.

На відео, розповсюдженому в інтернеті, журналіста вбиває бойовик у масці. The Guardian зазначає, що він розмовляє англійською із британським акцентом. Бойовик на відео каже, що вбивство Фоулі є відповіддю на розпочаті за наказом Барака Обами авіаудари.

Перед сирійським полоном, у який він потрапив у 2012 році, Фоулі був у полоні в Лівії. Після звільнення він написав статтю до журналу університету Маркетт про свій досвід перебування в полоні та про молитву на вервиці.

«Я почав молитися на вервиці. Моя мама та бабуся завжди так молилися. Це зайняло багато часу, близько години, щоб відмовити 100 разів «Богородице Діво», рахуючи на кісточках пальців. Проте це допомогло мені зосередитися й бути при свідомості.

Однієї ночі, на 18-ий день мого полону мене вивели з камери. Я опинився у кабінеті начальника тюрми, поважної людини в костюмі, він сказав мені: «Ти, напевно, хочеш зателефонувати до своїх рідних». Я відмовив останню молитву й набрав номер. Мама підняла слухавку.

– Мамо, це я, Джим.

– Джиммі, де ти?

– Я досі ще у Лівії. Пробач за це.

– Ми молимося за тебе, ти відчуваєш це?

– Так, мамо, я відчуваю.

Я подумав трохи про це. Можливо, завдяки їхнім молитвам я ще тримаюся. Мені показали знак, і я почав прощатися, мама заплакала. «Мамо, я витримаю, я сильний. Буду вдома до випуску Кетті», – відповів я. «Ми любимо тебе, Джиме!», – сказала мама. Після цього я поклав слухавку.

Я прокручував цей діалог сотні разів у своїй голові: голос моєї матері, імена друзів, її розуміння ситуації та цілковита віра в силу молитви. Вона сказала, що мої друзі зібралися, щоб якось мені допомогти. Я знав, що я не один.

Моя остання ніч у Тріполі, я вперше за 44 дні під’єднався до Інтернету. Можу слухати промову Тома Теркіна з літургії, яку відправляли в моєму намірі. Церква була переповнена моїми друзями, священиками, студентами та викладачами. Мій брат сказав найкращі слова, які я коли-небудь від нього чув. Їхні молитви за мене показали, наскільки їхні серця є великими. Як ніщо інше, молитва стала підтримкою для мене й внутрішньою свободою. Ніщо не має сенсу, крім віри».

Пізніше на Facebook-сторінці «Find James Foley», яка тривалий час використовувалася родиною Фоулі для його пошуків, з’явилося звернення його матері. Даян Фоулі (Diane Foley) написала: «Ми ніколи не пишалися нашим сином Джимом більше, ніж зараз. Він віддав життя, намагаючись показати світові страждання сирійських людей».

Вона також заявила, що їхня родина молить викрадачів зберегти життя полоненим, які залишилися. «Вони безневинні, як Джим. Вони не контролюють політику американського уряду в Іраку, Сирії чи деінде у світі», – написала Даян Фоулі і додала, що родина дякує синові за радість, яку він їм подарував і наголосила, що він був незвичайним сином, журналістом та людиною.

Мати вбитого також попросила поваги до приватності членів їхньої родини у дні, коли вони оплакують сина.

Джеймсу Фоулі було 40 років. Він працював журналістом-фрілансером для видання бостонського онлайн-видання GlobalPost, а також для Agence France-Presse. Зник у Сирії в листопаді 2012 року.