Такими словами кардинал Ратцінґер прощався з Іваном Павлом ІІ

«Іди за Мною! – цю коротку фразу Христа можна вважати ключем до розуміння Івана Павла ІІ», – сказав кардинал Йозеф Ратцінґер. Його проповідь – це не лише прощання з Папою-поляком, а й підсумок усього його життя з позиції видатного богослова і знавця людської душі, а водночас близького і давнього співробітника Івана Павла ІІ, очевидця його служіння.

Кардинал Ратцінґер показав, як на різних етапах свого життя Кароль Войтила постійно наново відповідав на заклик Христа «Іди за Мною». Він завжди був пов’язаний із якоюсь жертвою, необхідністю відмовитися від себе, від власних планів і прагнень. «Наш Папа, ми всі це знаємо, — сказав кардинал Ратцінґер, — ніколи не бажав урятувати своє життя, зберегти його для себе; він хотів беззастережно жертвувати себе, аж до останньої миті, для Христа і також за нас. Саме завдяки цьому він зміг відчути, як усе, що він віддав у руки Господа, повернулося по-новому: любов до слова, до поезії, до літератури стала невід’ємною частиною його пастирської місії та надала його проголошенню Євангелія нової свіжості , актуальності та сили, яка притягувала, – і це саме в той час, коли це є знаком суперечності».

Закорінений у Христі

Майбутній Папа наголосив, що саме любов до Христа була найбільшою силою в житті Івана Павла ІІ: «це знає кожен, хто бачив, як він молився і чув, як він проповідував Боже Слово. Завдяки цьому глибокому закоріненню в Христі він міг нести тягар, який перевищує людські сили: він міг бути Пастирем Христового стада, Його Вселенської Церкви», — сказав кардинал Ратцінґер.

У сопричасті зі страждаючим Господом

Останні роки життя святого Папи кардинал Ратцінґер відчитував крізь призму пасхальної містерії, конкретної участі в мучеництві, яке Ісус провістив святому Петру, кажучи: «Коли постарієш, ти простягнеш руки, і інший тебе підпереже і поведе, куди ти не хочеш». «У перший період свого понтифікату, – сказав кардинал Ратцінґер, – Святіший Отець, тоді ще молодий і повний сил, ведений Христом, подорожував аж до краю землі. Але потім він усе глибше входив у сопричастя страждання з Христом, він усе глибше розумів істину цих слів: «Інший тебе підпереже». І саме в цьому спілкуванні зі страждаючим Христом він невтомно і з новою силою проголошував Євангеліє, таємницю любові до кінця».

Він обрав Марію своєю матір’ю

Кардинал Ратцінґер також звернув увагу на особливі взаємини Кароля Войтили з Марією. Оскільки він дуже рано втратив власну матір, він ще більше любив свою небесну Матір. «Він почув слова розп’ятого Христа, неначе вони були звернені особисто до нього: «Ось Мати твоя». І він зробив так, як зробив улюблений учень: він прийняв Її у глибину свого єства: Totus Tuus».

«Благослови нас, Святіший Отче!»

Виголошуючи проповідь на похороні Івана Павла ІІ, кардинал Ратцінґер виразив почуттів, які об’єднали мільйони вірних 8 квітня 2005 р. «У пам’яті всіх нас, – сказав він, – назавжди залишиться та мить, коли в останню пасхальну неділю свого життя Святіший Отець, позначений стражданнями, знову з’явився у вікні Апостольського палацу і востаннє уділив благословення Urbi et Orbi. Ми можемо бути впевнені, що наш улюблений Папа зараз стоїть біля вікна дому Отця, бачить нас і благословляє. Так, благослови нас, Святіший Отче! Ми ввіряємо Твою душу Матері Божій, Твоїй Матері, яка вела Тебе кожного дня, а тепер веде Тебе до вічної слави свого Сина, нашого Господа Ісуса Христа.