24 грудня. Святих Адама і Єви, прабатьків людства

Дивовижно Церква установила день спомину святих Адама і Єви на Вігілію, 24 грудня, перед самим народженням Спасителя Господа Ісуса Христа. Тому, зазвичай, людство так заклопотане різдв’яними приготуваннями забуває про своїх праотців. Адам і Єва – перші батьки. У римському мартирологу вони не згадані, але «Енциклопедія святих» (Bibliotheca Sanctorum) називає їх святими. Також і серед церковних авторів нема жодного, який наважився б помістити батьків людського роду в пекло.

Адам був першою людиною, праотцем людства. Ім’я його виводять від староєврейського «adamah», що значить «земля», – це підкреслює думку натхненного автора, що тіло першої людини виникло з матерії і до неї повернеться (пор. Бут 3, 19). Існує теж імовірність, що «Адам» походить від шумерського «ada-mu», тобто «мій батько»; таке тлумачення вказує на те, що весь людський рід бере початок із одного кореня. За біблійним переказом про сотворіння світу, Бог виліпив Адама «з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя» (Бут 2, 7), тобто духа, завдяки якому людина стала здатна до самостійного фізичного і релігійно-морального існування. Господь сформував людину на свій образ і подобу (див. Бут 1, 26; 5, 1). Із Євою, своєю жінкою, Адам тішився життям у раю, переживаючи повноту щастя, але після первородного гріха втратив особливий і винятковий зв’язок із Богом. З того часу мусив працювати й у поті чола здобувати хліб насущний. Був першим селянином.

Земний батько Адам постає як фігура Христа, від якого ми походимо за духом (пор. Кол 3, 9-10).

Єва – це перша жінка, дружина Адама і праматір (див. Бут 3, 20; 4, 1; 1 Тим 2, 13). Її ім’я, як тлумачить Святе Письмо, означає «життя»: «бо вона була мати всіх живих» (Бут 3, 20). Опис створення її з ребра Адама підкреслює тотожність людськості жінки і чоловіка. Спокушена сатаною, Єва скоїла гріх, спричинивши цим духовне і й буттєве нещастя. Гріх і кара не перекреслили укладеного у Божому благословенні дару передання життя, хоч і призвели до страждання й тяжкої праці. Єва народила Каїна, Aвеля, Сета й інших дітей.

Єва є фігурою Марії, через яку прийшло на світ спасіння.

Біблійні описи вказують, що перші люди після створення світу були святі. Їхні тіла не підлягали ні стражданням, ні смерті, розум був світлий, а воля схильна до добра. Прабатьки були щасливі – їхній стан, як і місце, де вони перебували, Біблія називає «садом». Але оскільки всі ці дари були без жодної заслуги з боку людини, Господь поставив перед нею випробування, образно представлене у Святому Письмі як заборону споживати плоди з одного-єдиного дерева. Перші батьки через намову сатани не виконали доручення Бога, тому втратили всі привілеї, які мали в раю. Але милосердний Господь заповідав Спасителя світу, який походитиме з людського роду і переможе сатану. Він відновить порушений через первородний гріх лад – і дасть спасіння людям.

Про те, як живо цікавилися долями перших людей ранні християни, свідчить апокриф із І століття під назвою «Книга Ювілеїв», у якому міститься історія життя Адама і Єви. До наших часів він зберігся кількома мовами й під різними заголовками, наприклад, «Апокаліпсис Мойсея». Згідно з цим текстом, долі наших перших батьків були об’явлені Мойсеєві на горі Синай, коли Бог передав йому десять Заповідей і розмовляв із ним протягом 40 днів. Після вигнання з Едему перші батьки вирішили покутувати, щоб випросити у Бога прощення за гріх. Єва занурилась у води Тигру на 37 дні, а Адам – на 40 днів у Йордан. Після 18 днів їм явився сатана під виглядом янгола і сказав, що покута більше не потрібна, тому що Бог пробачив їхній гріх. Однак Адам розпізнав у ньому злого духа, винного в усіх людських нещастях, і звернувся до сатани з гіркими докорами. Тоді диявол зізнався, що спокусив перших батьків із заздрості і з ненависті до людського роду.

Одна з легенд розповідає про те, що Адам похований в околицях Хермону, інша ж подає, що на Кальварії, де краплі Крові Христа впали через потріскану землю на його череп.

За загальним переконанням, Адам і Єва спокутували свої гріхи настільки, наскільки спроможні були це зробити як люди. Спаситель же, Божий Син, так рясно відпокутував за провину наших прабатьків і так багато нам приніс добра, що Церква має відвагу співати під час Пасхальної Літургії про «щасливу провину» Адама.

Автор Книги Мудрості прославляє Божу мудрість, яка «зберегла первозданного батька світу… і визволила його з власного падіння» (Мудр 10, 1). Святий Августин в одному з листів пише про богобоязливе життя Адама і Єви. У Східній Церкві ми натрапляємо на сліди їхнього формального культу.

Грецькі ікони й латинські образи, коли представляють таємницю сходження Христа до відхлані, на першому місці зазвичай показують Адама і Єву, яких Ісус виводить із пекла й супроводжує до неба. На деяких східних іконах Христос тримає наших прабатьків за руки. Грецький апокриф із V ст. серед душ, які очікують на Спасителя, Адамові віддає особливі похвали. А при базиліці Гробу Господнього в Єрусалимі є каплиця, присвячена святому Адаму.