24 липня – день святих Бориса і Гліба, князів-мучеників та покровителів Русі

24 липня українська Церква вшановує пам’ять князів-мучеників Бориса і Гліба – одних із перших святих Русі.

Борис і Гліб, у хрещенні названі Романом і Давидом — молодші сини Володимира Святославича, одні з перших святих, канонізованих руською церквою. Згідно з літописом, вони обидва були вбиті незадовго після смерті їхнього батька, у 1015 році. Загинули князі у боротьбі за владу між спадкоємцями Володимира – літопис свідчить, що від рук Святополка, якого пізніше переміг Ярослав. Щоправда, існує версія, що вбити Бориса і Гліба міг і сам Ярослав. Історик Надія Нікітенко згадує, що, ймовірно, Володимир передав свою спадщину саме їм як єдиним законним синам царського походження, народженим у християнському шлюбі. За деякими джерелами, в час загибелі братів Святополк сам перебував в ув’язненні, і його боротьба з Ярославом розвинулася значно пізніше. Варіант розвитку подій, за яким Ярослав підіслав убивць до братів, описує скандинавська сага про Еймунда. Проте офіційна версія все-таки приписує смерть Бориса й Гліба рукам Святополка, називаючи його прізвиськом «Окаянний».

Так чи інакше, за правління Ярослава Мудрого була почата перша спроба канонізації святих братів та складалися перші розповіді про їхню загибель. Борис і Гліб були канонізовані руською церквою 1071 року. У цей період виник місцевий культ князів у Вишгороді: 2 травня 1072 року вважається моментом їхньої остаточної канонізації – цього дня мощі князів перенесли до нового храму; 1115 року їх мощі знову урочисто перенесли до кам’яної церкви Бориса і Гліба у тому ж місті. Дати пам’яті князів – 24 липня, а пізніше і 2 травня (перенесення мощей), стають руськими святами. Після монгольської навали 1240 року мощі були втрачені.

Спочатку святих Бориса і Гліба особливо вшановували як цілителів, а згодом – заступників усіх руських князів – святих родичів. Їх визнають помічниками в битвах, ними закликають до єдності Русі та припинення міжусобних воєн. У літописах є згадки про чудеса зцілення, що відбувалися біля їхньої труни; про перемоги за їхнім заступництвом, паломництво князів до їхнього гробу тощо.