Нова конституція Ватикану усуває аномалію часів понтифікату Франциска, кажуть експерти

Нова Основна конституція Ватикану, видана Папою Левом XIV, більше не пов’язує суверенну владу Папи над Державою-Містом Ватикан із Петровим служінням і дозволяє мирянам очолювати керівну комісію держави.

Папа Лев XIV замінив конституцію Ватикану, проголошену Папою Франциском, вилучивши з неї згадку про munus petrinum («Петрове служіння») як підставу влади Папи над Державою-Містом Ватикан.

Нова Основна конституція Держави-Міста Ватикан, проголошена Папою Левом і вже введена в дію, є значно більшим, ніж просто оновленням правової бази, затвердженої Папою Франциском у 2023 році.

На відміну від попереднього документа, новий текст суттєво змінює розуміння того, на чому ґрунтується влада Римського Архиєрея над державою Ватикан.

Конституція, видана Папою Франциском, стверджувала, що Папа здійснює суверенну владу над Державою-Містом Ватикан «в силу Петрового служіння» (munus petrinum) — вислову, який означає його священну місію як наступника святого апостола Петра, покликаного провадити Церкву, оберігати її та підтримувати її єдність.

Фактично таке формулювання пов’язувало світську владу Папи з його статусом наступника апостола, якому Христос довірив ключі від Церкви.

«Франциск запровадив аномалію, стверджуючи, що його повноваження як глави держави випливають із того, що він є наступником Петра», — заявив історик християнства Джованні Марія Віан в інтерв’ю EWTN News.

Віан, колишній головний редактор ватиканської газети L’Osservatore Romano та професор патристичної філології Римського університету «Сапієнца», зазначив, що таке формулювання стало абсолютно безпрецедентним нововведенням.

«Воно робило його владу над Державою-Містом Ватикан безпосереднім наслідком його статусу наступника Петра, — пояснив він. — Це була теократична конструкція, яка не має аналогів у надзвичайно тривалій історії Апостольського Престолу».

За словами Віана, Папа Лев XIV, який має освіту як у галузі цивільного, так і канонічного права, очевидно, вирішив виправити це нововведення та повернутися до підходу, застосованого в двох попередніх ватиканських конституціях, проголошених у 1929 та 2000 роках.

«Таке твердження не було ані належним, ані правильним, ані точним з богословського й історичного погляду. Саме тому його було вилучено», — зазначив отець Роберто Реголі, фахівець з історії Церкви та церковної дипломатії XIX–XXI століть, а також президент Ватиканської фундації Йозефа Ратцінгера — Бенедикта XVI.

«Це вилучення має велике значення, адже саме поняття було не лише зайвим, але й невідповідним», — підсумував він.

Чотири конституції Держави-Міста Ватикан

Новий закон, датований 31 липня, повністю замінює конституцію, проголошену Папою Франциском 13 травня 2023 року. Це вже четверта Основна конституція в історії Держави-Міста Ватикан.

Першу було проголошено Папою Пієм XI 7 червня 1929 року — через кілька місяців після підписання Латеранських угод і створення нової держави. Проєкт закону підготував єврейський правник Федеріко Каммео.

Другою стала реформа, затверджена святим Іваном Павлом II у 2000 році. Третю конституцію проголосив Папа Франциск у 2023 році.

Тепер, лише через три роки, Папа Лев XIV затвердив четверту конституцію Ватикану.

Найважливіша зміна міститься у преамбулі. Новий текст нагадує, що Державу-Місто Ватикан було створено відповідно до Латеранського договору, щоб гарантувати Святому Престолу абсолютну й видиму незалежність та забезпечити його суверенітет у міжнародній сфері.

На думку Джованні Марії Віана, різниця між двома конституціями є принциповою.

«Не можна стверджувати, що апостол Петро мав світську владу або що його наступники отримали її безпосередньо від нього», — сказав він.

Історик наголосив, що світська влада пап сформувалася лише через кілька століть після апостольської доби.

«Це сталося лише на початку Середньовіччя, — пояснив він. — Папська держава почала формуватися приблизно в середині VIII століття».

З цієї точки зору, за словами Віана, формулювання, запроваджене Папою Франциском, важко обґрунтувати історично.

«Ймовірно, воно стало наслідком світогляду, пов’язаного з його єзуїтським походженням, наголосом на послуху Папі, а також юридичних порад, які він отримував, — сказав він. — Але з історичного та еклезіологічного погляду це була аномалія».

Отець Роберто Реголі також зазначив, що Папа Лев відновив традиційне формулювання.

«Світська влада служить духовній владі — і не більше, — сказав він. — Світську владу не можна обожнювати або ставити на один рівень із духовним служінням».

Більш традиційне розуміння Петрового служіння

Обидва експерти вважають, що рішення Папи Лева відображає більш традиційне розуміння Петрового служіння.

«Він розуміє його у безперервності з традицією своїх попередників», — сказав Віан.

Італійський історик зазначив, що світська влада пап розвивалася між VIII і XIX століттями — понад тисячу років — і не випливала безпосередньо з апостольського примату святого Петра.

Віан також наголосив, що створення Держави-Міста Ватикан необхідно розглядати в історичному контексті.

Після Французької революції Папська держава неодноразово припиняла своє існування: у 1798 році — зі створенням Першої Римської республіки під протекторатом Франції; у 1809 році — під час наполеонівської окупації; у 1849 році — після проголошення Другої Римської республіки; і, зрештою, у 1870 році, коли італійські війська захопили Рим, поклавши край світській владі пап.

Ці події започаткували так зване «Римське питання». Майже шістдесят років понтифіки відмовлялися визнавати новий політичний порядок, створений Італійською державою. На знак протесту вони перестали виходити на центральну лоджію базиліки Святого Петра для уділення публічного благословення.

Кризу було врегульовано у 1929 році після підписання Латеранських угод між Святим Престолом і Королівством Італія. До пакету угод входили міжнародний договір, фінансова конвенція та конкордат.

Саме цей договір створив Державу-Місто Ватикан як суверенну територію, покликану гарантувати незалежність Святого Престолу.

Нова конституція зберігає традиційний принцип, згідно з яким Папа володіє повнотою влади в Державі-Місті Ватикан.

Стаття 1 проголошує:

«Верховний Понтифік, Суверен Держави-Міста Ватикан, володіє повнотою влади управління, яка включає законодавчу, виконавчу та судову владу».

Це формулювання майже дослівно повторює текст, використаний Папою Пієм XI у 1929 році.

Нова правова база

Ще однією важливою зміною, запровадженою Папою Левом XIV, стало законодавче врегулювання ситуації, що виникла під час понтифікату Папи Франциска.

Нова Основна конституція включає положення motu proprio від листопада 2025 року, яке дозволяє, щоб президентом Папської комісії у справах Держави-Міста Ватикан була особа, яка не є кардиналом.

Реформа враховує випадок сестри Раффаелли Петріні, яку Папа Франциск призначив очолити Губернаторат Держави-Міста Ватикан, хоча чинне на той час законодавство вимагало, щоб цю посаду обіймав кардинал.

Таке призначення викликало критику через невідповідність між законом та фактичним станом речей.

За словами отця Реголі, нова конституція остаточно закріплює зміни, які Папа Лев уже запровадив у 2025 році.

«Попередня конституція встановлювала, що президентом має бути кардинал, однак президентом була сестра Петріні, — сказав він. — Отже, існувала невідповідність між законом і реальністю. Папа втрутився у 2025 році, а тепер, із новою конституцією 2026 року, ці зміни повністю інтегровано до законодавства».

Юридична зміна означає, що «окрім сестри Петріні, цю посаду може обіймати будь-яка інша жінка чи чоловік, включно з мирянином», — зазначив Реголі.

«Оскільки Держава-Місто Ватикан не пов’язана безпосередньо з богословськими чи сакраментальними питаннями, немає необхідності, щоб її керівником був кардинал, єпископ чи священнослужитель», — пояснив він.

Тому членство в Колегії кардиналів не є обов’язковою вимогою для цієї посади, адже вона не пов’язана з Таїнством Священства.

Нова Основна конституція не лише повертає ватиканське законодавство до правової традиції 1929 та 2000 років, а й узаконює низку інституційних реформ, запроваджених останніми роками.

Водночас обидва експерти погоджуються, що найважливішою зміною залишається нове визначення джерела світської влади Папи — питання, яке вони вважають ключовим для правильного розуміння природи найменшої держави світу.

«Папа Лев XIV усунув безпрецедентний розрив і повернувся до первісного задуму, з яким була створена Держава-Місто Ватикан», — підсумував Джованні Марія Віан.