Понад дві третини кардиналів не знають добре латини: чи це ознака кризи Церкви?
Понад 65% членів Колегії кардиналів не володіють латиною на достатньому рівні, стверджує італійський ватиканіст Франческо Капоцца. На думку німецького теолога Давіда Бергера, цей факт свідчить про глибшу кризу Католицької Церкви, адже втрата знання її офіційної мови означає послаблення безпосереднього доступу до традиції, богослов’я та канонічного права.
У статті, спочатку опублікованій у блозі Philosophia Perennis, Бергер посилається на дослідження Капоцци, оприлюднене в газеті Il Tempo. За словами ватиканіста, понад дві третини кардиналів володіють латиною лише на обмеженому рівні. Автор наголошує, що йдеться не про ностальгію за давньою літургією, а про питання здатності Церкви зберігати доктринальну єдність і спадкоємність власної традиції.
Бергер нагадує, що латина залишається офіційною мовою Католицької Церкви. Саме цією мовою проголошуються автентичні тексти канонічного права та папських документів. Він звертає увагу на те, що незмінність латинської мови забезпечує точність богословських понять і зменшує ризик їх різночитань.
Автор посилається на апостольську конституцію Veterum sapientia святого Івана XXIII, у якій Папа називав латину особливим засобом єдності Вселенської Церкви. Він також підкреслює, що Другий Ватиканський Собор не мав наміру відмовлятися від латинської мови. Конституція Sacrosanctum Concilium передбачала збереження латини в латинському обряді та належну підготовку духовенства до її розуміння й використання.
На думку Бергера, ситуація змінилася в останні десятиліття, коли в багатьох семінаріях викладання латини було зведене до мінімуму. Унаслідок цього, пише він, майбутні священники та єпископи втрачають можливість самостійно читати джерела віри, твори Отців Церкви та документи Учительського уряду Церкви (Magisterium) мовою оригіналу.
Як приклад практичних наслідків автор наводить першу енцикліку Папи Лева XIV, яка, за його словами, була опублікована без латинського тексту, що мав би слугувати основою для офіційних перекладів. На думку Бергера, це призвело до дискусій щодо значення окремих ключових понять, які в різних мовних версіях можуть тлумачитися по-різному.
Німецький теолог також посилається на вчення Бенедикта XVI, який наголошував на важливості знання латини як для духовенства, так і для мирян. На переконання Бергера, латина є не лише елементом традиції, а й вираженням вселенського характеру Церкви та засобом збереження її доктринальної тотожності незалежно від культурних і національних відмінностей.
На завершення автор закликає наново відкрити значення латинської мови в житті Церкви. На його думку, втрата знання офіційної мови призводить не лише до послаблення зв’язку з традицією, а й до зростання залежності від перекладів і сучасних інтерпретацій церковного вчення, пише КАІ.
About The Author
