Блаженніший Святослав: Натхненником польсько-українського примирення був папа Іван Павло ІІ

Польсько-українське примирення розпочалося з ініціативи святого папи Івана Павла ІІ. Саме він став його натхненником і подарував українському та польському народам формулу взаємного прощення. Про це Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав розповів в інтерв’ю телеканалу «Еспресо», записаному 19 червня напередодні 25-ї річниці апостольського візиту святого Івана Павла ІІ в Україну.

За словами Предстоятеля УГКЦ, тема польсько-українського примирення була окремим і надзвичайно важливим напрямом служіння Івана Павла ІІ.

«Хочу лише нагадати, що польсько-українське примирення почалося саме з його ініціативи. Він був його натхненником», — наголосив Блаженніший Святослав.

Глава УГКЦ нагадав, що ще 1987 року, напередодні святкування тисячоліття Хрещення Русі-України, Папа ініціював у Римі зустріч польського й українського греко-католицького єпископатів.

«Це був ще радянський час. Наша Церква ще була в підпіллі на рідних землях. Тоді два єпископати — польський і український — почали цей процес діалогу, який ми назвали „діалогом примирення“», — пояснив він.

Особливе значення для цього процесу, за словами Блаженнішого Святослава, мав апостольський візит святого Івана Павла ІІ до України у 2001 році.

«Ми можемо сказати з певністю, що візит його до України був візитом примирення», — зазначив Предстоятель.

Він нагадав, що під час візиту Папа попросив прощення в українського народу за історичні кривди, завдані з польського боку та Римо-Католицької Церкви. Натомість від імені українського народу під час беатифікаційної Літургії у Львові блаженніший Любомир Гузар перепросив усіх, кому українці могли завдати болю чи несправедливості.

«Саме папа Іван Павло ІІ був тим, хто подарував нам формулу примирення — „Прощаємо і просимо прощення“», — зауважив Глава УГКЦ.

За словами Блаженнішого Святослава, говорячи про примирення і прощення як «бальзам, який лікує історичну пам’ять», святий Іван Павло ІІ наголошував: «Нехай розіллється, як цей лікувальний бальзам, щоб над нами не тяжіла та тяжка історична спадщина, щоб ми як два європейські народи — польський і український — не були заручниками минулого, але разом будували своє майбутнє».

Предстоятель також звернув увагу на події червня 2005 року — ІІІ Крайовий Євхаристійний конгрес у Варшаві (18–19 червня) та Євхаристійний собор УГКЦ у Львові (23–26 червня), коли до акту взаємного прощення були залучені не лише єпископи, а й тисячі вірних.

18 червня 2005 року під час пленарного засідання польського єпископату у Варшаві спільне послання єпископів України і Польщі про взаємне прощення та примирення підписали блаженніший Любомир Гузар і кардинал Юзеф Глемп, а наступного дня, 19 червня, під час завершальної Меси блаженніший Любомир та архиєпископ Юзеф Міхалік спільно проказали молитву примирення.

За тиждень, 26 червня 2005 року, акт примирення було вдруге урочисто проголошено у Львові, на Сихові, під час завершення Євхаристійного собору УГКЦ, коли блаженніший Любомир і архиєпископ Юзеф Міхалік знову разом промовили молитву польсько-українського поєднання перед багатотисячною громадою вірних.

«Єпископи польські й українські запитали людей: „Ви хочете простити?“ — „Хочемо“. „Ви прощаєте?“ — сотні тисяч казали: „Прощаємо“. „Ви просите прощення?“ — „Ми просимо прощення“», — нагадав Блаженніший Святослав.

Глава УГКЦ зазначив, що цей акт став глибоким духовним пережиттям для обох народів: «Я пригадую, як поляки плакали у Варшаві, коли казали українцям: „Прощаємо і просимо прощення“. Як українці глибоко це пережили! Яким щирим був цей акт взаємного прощення».

Водночас він визнав, що процес примирення потребує постійних зусиль і нерідко стикається з новими викликами.

«Щоразу, коли приходять нові політики до влади, коли починають роз’ятрювати ті рани, які ми хочемо гоїти, маю часом таке відчуття, що ми в цьому мусимо починати спочатку, з нуля. Але процес примирення триває», — наголосив Блаженніший Святослав.

На його переконання, Церква покликана берегти і розвивати спадщину святого Івана Павла ІІ, не дозволяючи зводити справу примирення лише до політичної площини.

«Роль Церкви тут якраз і полягає в тому, щоб не віддати цю святу справу примирення лише в руки політиків, а справді здійснювати її саме в дусі християнського примирення. Думаю, це дуже окремий вид душпастирства примирення Церков у Європі, який започаткував, зокрема, папа Іван Павло ІІ», — підсумував Отець і Глава УГКЦ.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ