Блаженний Гонорат: Не знаєш, яке рішення прийняти? – Молись на вервиці!

Молитися на Розарії, відмовляти вервицю, роздумувати на її таємницями. Саме таку пораду всім, хто вагається у прийнятті життєвих рішень, дав би сьогодні блаженний Гонорат Козьмінський – капуцин із Польщі, який жив на зламі ХІХ-ХХ століть та був засновником або співзасновником 16-ти чернечих згромаджень. Більшість із цих спільнот не мали зовнішніх ознак чернечого стану (чернечої ряси чи вельону), а вели приховане богопосвячене життя (це було викликано забороною російської влади щодо монаших католицьких згромаджень).

Отець Гонорат провадив дуже відповідальне та насичене життя. Часто йому потрібно було приймати непрості рішення. Зазвичай він приймав їх після молитви на Розарію (вервиці). Капуцин був переконаний, що часті роздуми над таємницями Розарію можуть виховати людину. Благодать, що походить від Бога, в Трійці Єдиного, через заступництво Пресвятої Діви Марії, робить нас здібними до прийняття життєвих рішень, зважаючи на Божий задум.

Щоденну молитву на Розарію Гонорат Козьмінський переживав у дусі покути, винагородження і добровільної жертви.

«Як мало від нас бажає наша Цариця. Не вимагає миттєвого навернення, не наполягає на великій покуті, не змушує до великих жертв, хоча це все слушно могла б вимагати. Хоче лише, аби ми молились Розарій, а через цей Розарій прагне нам дати все, чого потребують наші душа чи тіло, як в особистих, так і в загальних наших потребах».

Своїх духовних дочок він також заохочував щодня молитись Розарій.

«Чого ж просила Матір Божа? Це все можна охарактеризувати одним словом: молитися. Бо й на запитання чого прагне, відповіла: аби щодня молились розарій (тут отець Гонорат говорить про Марійні об’явлення, особливо у Ґетшвалдє* (Польща). У відповідь на інші запитання та прохання Вона говорила про молитву так, як би від цієї молитви все залежало.

Якщо хворі хочуть одужати, хай моляться Розарій. Якщо священники хочуть, аби люди відступили від згубних звичок, нехай моляться. Якщо люд хоче звільнитись від утисків, мати повернені храми та служителів вівтаря, нехай молиться… Візьміть до серця слова вашої Матері та Пані, і у всіх ваших молитвах єднайтесь із Її намірами, просячи Бога про те, що Вона вважає за потрібне, і про те, чого Вона благає», – писав він.

* Об’явлення у Ґетшвалді — серія явлень Марії, які відбулися в селі Ґетшвалд у Вармії (тоді Пруссія) між 27 червня та 16 вересня 1877 року. Тоді тринадцятирічна Юстина Шафринська та дванадцятирічна Барбара Самуловська (нині Слугиня Божа) побачили на клені біля церкви об’явлення Матері Божої. Водночас 23-річна Катажина Вєчоркувна та 46-річна вдова Ельжбета Білітевська мали подібні одкровення. Це єдині об’яви, підтверджені Римо-католицькою церквою в Польщі.

Об’явлення досліджувала церковна влада протягом їхньої тривалості. Діва Марія сказала, що Церква на польських землях не буде переслідувана і що польських священників буде більше, якщо люди молитимуться і відмовлятимуть вервицю. На запитання: «Чого хочеш, Мати Божа?» відповідь була: «Бажаю, щоб ви щодня відмовляли вервицю».