Два Види, одна Сутність. Або як Христос присутній під обома освяченими Видами?

Під час Літургії відбувається відділення Тіла і Крові Христа, що виражається у двох окремих освяченнях. Незважаючи на це, Христос повністю присутній під кожним з освячених Видів, тобто зі Своїм Тілом, Кров’ю, Душею та Божеством. Тоді виникає питання: як Тіло і Кров Христа можуть бути об’єднані, якщо їх розділення явно відбулося?

Кров завжди вважалася носієм життя; фраза «кров життя» з’являється ще в Книзі Буття (9,4). Доки вона тече в тілі людини, вона вважається живою. Але коли людина помирає, і безсмертна душа залишає її тіло, тоді ми говоримо про розділення тіла і крові. Це також біологічний факт, тому що в момент смерті кров перестає текти по венах і артеріях, тому це розділення справді відчутне.

Розділення тіла і крові також відбулося в момент смерті Христа. Зрештою, Він не тільки справжній Бог, але й справжня людина, і тому Він помер як людина. Його безсмертна Душа покинула Його матеріальне Тіло, а Його Кров перестала текти Його венами. Це розділення відбувається знову під час кожної Святої Літургії та виражається через два окремі освячення та перетворення — хліба в Тіло Христове та вина в Його Кров.

Однак таємниця Євхаристії не закінчується цим чудесним перетворенням. Під кожним з освячених видів знаходиться весь Христос (Christus totus). Це означає, що у Святому Причасті ми отримуємо не лише Його Тіло, але й цілого та живого Христа. Незважаючи на Його справжню присутність у Пресвятих Тайнах, це не фізична присутність, як у тіл, розташованих у певному місці. Це означає, що коли священник розламує Гостію (чи просфору), Христос не втрачає руки чи ноги. Навпаки, весь Ісус Христос присутній під кожною, навіть найменшою, частинкою освячених видів, які ми називаємо сакраментальною присутністю.

Як же тоді можна пояснити той факт, що, незважаючи на два окремі види — Тіло і Кров — весь Христос присутній під кожним з них? Це відбувається завдяки тому, що називається природною співприсутністю або конкомітацією (лат. concommonitaia naturalis). Це стосується людського тіла, крові та душі, які, зрештою, об’єднані в живому людському організмі. У випадку з Христом ми також повинні включити Його Божественність до цієї «повноти», бо з моменту Благовіщення Божественність і Людськість Христа назавжди об’єднані. І хоча вищезгадане розділення Його Тіла, Крові та Душі відбулося на хресті, у момент воскресіння вони возз’єдналися. Кров знову почала текти Його венами та досягати мозку – так само, як це відбувається в інших живих організмах. У цій формі Христос ходив по землі 40 днів після свого воскресіння, і в цій формі Він тепер перебуває на небесах. Він є живим організмом, союзом Тіла та Душі.

Оскільки весь Христос присутній під кожним із двох освячених Видів, нам достатньо прийняти Його під одним із них. Необхідність прийняття обох Видів відстоювали єретичні гусити, які відкидали віру в присутність цілого Христа під кожним Видом. Їхня єресь була засуджена на Константському соборі 1414 року. Тільки священник повинен споживати обидва Види, щоб звершити Жертвопринесення, тоді як для вірних прийняття Христа під одним із них є цілком достатнім.

Ситуація була іншою від моменту смерті Христа до Його воскресіння, тобто, коли Його Тіло було покладено в гробницю. Тіло, Кров і Душа померлого Христа — як і кожної іншої людини після смерті — тоді були відокремлені одне від одного. Однак кожен був окремо об’єднаний з Його Божественністю. У своїй «Сумі Теології» (ST III q. 76 a. 1 ad. 1) св. Тома Аквінський ставить цікаве питання: що сталося б, якби один з апостолів відслужив Святу Літургію в той час? Зрештою, Тіло, Кров і Душа Христа не були об’єднані в той час, тому ми не мали б цілого, і точно не живого, Христа під кожним з освячених видів.

Аквінський відповідає, що кожне з двох освячень все одно мало б свій ефект, тобто хліб все одно був би перетворений на Тіло Христа, а вино на Його Кров, і кожне було б об’єднане з Його Божеством. Однак це Тіло було б мертвим, бо таке Тіло тоді було в гробниці; так само Кров була б кров’ю мертвого Христа. Його Душі взагалі не було б там, бо вона тоді була відокремлена від Тіла та перебувала у відхлані – як нагадує нам Символ Віри, стверджуючи, що Христос «зійшов у відхлань», де праведники Старого Завіту чекали на відкриття райських воріт.

Однак, після Воскресіння, Тіло, Кров, Душа та Божество Христа возз’єдналися – і залишатимуться такими до кінця часів. Отже, як на кожній Літургії , так і в табернакулі, цілісний і живий Христос присутній як у Своєму Тілі, так і в Своїй Крові. Про це нам нагадує прекрасна секвенція на свято Тіла Господнього, автором якої, звичайно ж, є святий Тома Аквінський:

Ці два види — вже лиш знаки,

чудо в видах цих двояких незглибиме відбулось:

Плоть — це їжа, кров — це напій,

і у кожнім із цих знаків міститься увесь Христос.

Автор: Адріан Файда, pch24.pl