Іспит совісті для дітей та підлітків. Конкретна допомога перед сповіддю

Ці запитання, що ґрунтуються на найважливішій заповіді християнина, будуть практичною допомогою в підготовці до таїнства покаяння та примирення. Увага: дорослі також можуть користати.

Любити Бога та інших людей як себе самого – це найважливіша заповідь. Ми пропонуємо простий іспит совісті для молоді за цією ж схемою: Бог, я, інша людина.

Як я люблю Бога

«Слухай, Ізраїлю, Господь Бог наш, Господь єдиний. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю» (Втор. 6, 4-5).

Чи пам’ятаю свого Бога серед повсякденних занять?
Чи пам’ятаю, що Він зі мною в будь-якій ситуації, що Він любить мене незалежно від усього?
Чи пам’ятаю про молитву і щодня знаходжу принаймні кілька хвилин для Бога?
Чи молитва є для мене лише обов’язком чи зустріччю з Кимось, Хто дбає про мене?
Чи на молитві обмежуюся до автоматичного повторення «формул» чи справді розмовляю з Богом? Чи розповідаю Йому про свої справи? Чи намагаюся почути те, що Він мені каже? Чи запитую Його?
Чи шукаю Божого Слова? Де моя Біблія? Коли востаннє прочитав кілька речень?
Чи важливою є для мене недільна Літургія? Чи пам’ятаю, що Він справді чекає мене там? Чи я роблю все можливе, щоби взяти участь у недільній Євхаристії?
Чи поважаю Бога? Чи не жартую про святі речі? Чи думаю і говорю про них з повагою?

Як я люблю себе

«Не бійся, бо я тебе викупив, прикликав тебе твоїм ім’ям, ти – мій! Тому, що дорогий ти в мене й цінний і я тебе люблю» (Іс. 43, 1; 4).

Чи поважаю себе? Чи знаю, що маю свою цінність, яка випливає з того, що я є Дитиною Божою і що Він любить мене, що Він хотів, щоб я існував?
Чи не принижую, не ображаю себе – навіть у думках?
Чи не кажу собі, що я злий, дурний, гірший за інших? Чи постійно не порівнюю себе з іншими?
Чи тішуся тим, що маю, яким є? Чи намагаюся бачити добро в собі та у своєму житті? Чи вмію за нього дякувати?
Чи розвиваю свої хороші якості? Чи є вимогливим до себе? Чи розвиваюся?
Чи не витрачаю свого часу на речі, які насправді нічого не вносять у моє життя?
Чи я не надто прив’язаний до екрана свого смартфона?
Чи знаю свої вади? Чи намагаюся над ними працювати?
Чи є у мене свої зацікавлення? Чи не занедбую їх?
Чи стараюся ретельно виконувати свої обов’язки (домашні, шкільні)? Чи можна покластися на мене? Чи намагаюся подолати свою лінь, байдужість?
Чи поважаю свою свободу? Чи продумані мої слова, дії, рішення?
Чи я не роблю речей, про які знаю, що є погані чи в яких сумніваюся?
Чи можу відповісти за те, що роблю? Чи можу визнати свою помилку, перепросити?
Чи є чесним, правдомовним, відважним? Чи не брешу, щоб ліпше виглядати?
Чи дбаю про своє здоров’я? Чи не роблю речі, які мені шкодять чи можуть завдати шкоди?
Чи не роблю речей, за які мені соромно? Чи не шукаю таких речей, наприклад, в Інтернеті? Чи те, що роблю/дивлюся, міг би робити/дивитися з моїми близькими?

Як я люблю інших людей

«Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25, 40).

Чи поважаю інших? Чи не принижую їх у думках, словах, жестах, поведінці?
Чи не зневажаю інших?
Чи не оцінюю інших за їхнім виглядом? Чи не вивищуюся над іншими, бо вони мають чи вміють менше?
Чи те, в чому я кращий за інших, мотивує мене допомагати їм?
Чи дружу з іншими лише тому, що це щось мені дає? Чи не шукаю прихильності інших лише тому, що я можу щось здобути таким чином?
Чи не обмовляю, не пліткую? Чи те, що говорю про інших, говорю задля їхнього добра? Чи можу сказати це прямо їм?
Чи поважаю приватне життя інших? Чи намагаюся бути делікатним, тактовним?
Чи беру до уваги почуття інших? Чи не розповідаю про них речі, які б їм зашкодили?
Чи не привласнюю чужі речі, гроші, заслуги, ідеї?
Чи можу зробити добро для інших самовіддано – не чекаючи нагороди, оплати, похвали, визнання?
Чи чутливий до інших – до їхніх потреб, турбот, страждань?
Чи можу зацікавитися кимось сумним, хто є поруч? Чи можу приділити йому свій час, увагу та доброзичливість?
Чи не бажаю іншим зла? Чи не тішуся їхніми проблемами, поразками і невдачами?
Чи можу тішитися чиїмсь успіхом? Чи можу когось похвалити, висловити визнання?
Чи терпеливий до тих, хто мене дратує?
Чи намагаюся бачити хороші речі також у тих, які мені не подобаються? Чи можу сказати про це їм та іншим?
Чи ціную зусилля та старання інших – добро, яке вони роблять?
Чи вдячний за те, що отримую від інших (особливо від своїх близьких, друзів)?
Чи можу прийняти те, що хтось відрізняється від мене, що має іншу думку?
Чи можу – наскільки можу – протидіяти, коли відбувається зло? Чи я не пасивний щодо поганих речей, які відбуваються довкола мене?

Чи я люблю?

Усе насправді можна звести до запитання: Чи я люблю? Чи люблю Бога? Чи люблю себе? Чи люблю іншу людину? Але «любити» не означає просто «відчувати щось приємне» до когось. Любити – це перш за все бажати добра для когось. Старатися для його добра через конкретні вчинки, поведінку, рішення та дії.