Кардинал Фаррел про карантин як одну з нагод для християнської сім’ї
“Господня присутність перебуває в реальній та конкретній родині, з усіма її стражданнями, змаганнями, радощами та її щоденними постановами”, – цими словами післясинодального Апостольського Напоумлення Папи Франциска Amoris Laetitia розпочинається стаття кардинала Кевіна Фаррела, Префекта Дикастерії в справах мирян, сім’ї та захисту життя, що була опублікована у суботу, 21 березня 2020 р., у ватиканській щоденній газеті “L’Osservatore Romano” під заголовком “Конкретна пропозиція бути Домашньою Церквою”.
Цінність сім’ї та подружжя
“У Церкві маємо прихований скарб – сім’ю. Господь завжди супроводжував свій народ надзвичайними посланнями і, здається, Він робить теж саме і під час цієї пандемії, що змушує всіх нас до примусового усамітнення в наших домівках. Богослужіння скасовано, багато храмів зачинено і йди до них є ризиковано. Ми почуваємо себе самотніми, ізольованими, але власне у цьому відокремленні Святий Дух радить нам наново відкрити Святе Таїнство Подружжя, силою якого наші домівки, завдяки постійній присутності Христа в посвячених стосунках між подругами, є малою домашньою Церквою”, – пише на початку кардинал Фаррел.
Присутність Господа в домівках сімей
Як підкреслює далі автор статті, саме християнські подруги є гарантами присутності в своїх домівках Ісуса 24 години протягом доби. Про цю правду пише також Папа Франциск в 67 пункті Апостольського Напоумлення Amoris Laetitia: “Христос Господь виходить назустріч християнським подругам у Святому Таїнстві Подружжя і залишається з ними”. Отож, Бог присутній у домівках християнських подругів завжди, а не лише тоді, коли вони перебувають на молитві. Тому, як підкреслює Префект Дикастерії в справах мирян, сім’ї та захисту життя, слід вчинити плідним той особливий час, в якому ми сьогодні живемо, роблячи його часом, коли християнські сім’ї можуть наново відкрити для себе те, чим вони є насправді: правдивим об’явленням таїнства, яким є Церква як Христове Тіло. Адже вони будують це церковне Тіло, стаючи його частиною – домашньою Церквою.
Час для гартування
Час, який дарує нам Господь, в очікуванні на подолання зла, пов’язаного з поширення вірусу, є часом для загартування. Перебуваючи разом в одному домі, ми покликані до безперервних вчинків милосердної любові. “Скільки разів на день у цей час Господь дає нам можливість дивитись на своїх дітей з ніжністю, з люблячою терпеливістю на нашого подруга; вчиняти поміркованим тон голосу, навіть якщо навколо нас панує несподіваний безлад, вчити наших дітей добре використовувати цей довгий час перебування вдома, який, здається, ніколи не промине; виховувати їх до діалогу, що складається із слухання, яким ми обдаровуємо іншого, внутрішнього спокою, поваги, навіть якщо інший відрізняється від того, яким би я хотів, аби він був?” – веде далі кардинал Фарел, підкреслюючи, що цей час є часом, аби кожен із нас міг зрости, навчитися організовувати свій день, свій час, не віддаючись цілковито праці, занедбуючи при цьому сім’ю.
Час для іншої особи
“Як важливо в цьому новому вимірі, в якому ми перебуваємо, щоб чоловік і дружина вміли дивитись один одному в очі і розмовляти один з одним, плануючи разом час день, усвідомлюючи, що в стінах дому є прекрасна присутність, яка випливає з їхніх взаємин – Ісус”, – пише далі кардинал-префект, наголошуючи на тому, що теперішній час є також часом духовного гартування та зростання.
Серед іншого автор зазначає, що, перебуваючи разом вдома, сім’я є схожою на першу спільноту християн, маючи нагоди спільно молитись, запаливши свічку, маючи час, щоб усвідомити, що є Хтось, Хто єднає сім’ю, Хто дорожить нею, Хто її любить. Це є час, який дозволить усім нам переосмислити певні речі та повернутись до молитви у храмах сильнішими та з більшим усвідомленням присутності Христа в нашому щоденному житті.
Заклик прийняти запрошення Ісуса
“Намагаймось, отже, прийняти запрошення, яке Господь скеровує до нас у наших домівках: збираймось разом як сім’я у неділю, щоб урочистіше святкувати домашню літургію, яка, як правило, завдяки присутності Ісуса, звершується через жести між чоловіком і дружиною”, – пише далі кардинал, підсилюючи свої думки цитатами вищезгаданого Апостольського Напоумлення.
Автор подає конкретні пропозиції такої спільної сімейної молитви, домашньої літургії: зібратись разом в одній кімнаті, проказати псалом, попросити пробачення одні в одних словами та жестами, прочитати недільний уривок з Євангелії, поділитись короткими роздумами над прочитаним Божим словом, проказати якусь молитву за потреби сім’ї, за тих, кого любимо, за Церкву, за світ. “Усі сім’ї можуть це робити, бо Ісус сказав: “Де двоє або троє зберуться в Моє ім’я, там Я серед них” (Мт. 18, 20). А чому не спробувати творити спільноту, молячись в неділю з більшою кількістю сімей через skype чи за допомогою інших засобів відео або аудіо конференцій, користаючи із здобутків сучасних технологій? (…) Користаймо із цього дещо дивного періоду, аби прийняти та жити Святим Духом в наших домах і наново відкрити багатство та дар наших домашніх Церков разом з Ісусом, Який живе з нами” – підсумував він.
About The Author
