“Світ з Богом чи без Бога?” Роздуми після «Двору язичників» в Швеції

У середині вересня в Швеції пройшов дванадцятий «Двір язичників», зустріч між віруючими і невіруючими на тему "Світ з Богом чи без Бога?". На цю зустріч, котра тривала два дні, зібралися діячі культури і науки Швеції, представники релігій і переконані атеїсти.

Швецію часто називають постхристиянською країною, де, згідно зі статистикою, найсильніше вкоренилася секуляризація, що витиснула Бога; країною, де панують "людські закони", але не "закон Божий". Де рішення, чи народжувати дитину і коли народжувати, співвідноситься з правами батьків, як і право мати дитину "без дефектів" і зробити аборт, якщо це не так. У цій країні міністерство освіти забороняє священикам говорити учням "Хай благословить вас Бог", прощаючись з ними в кінці навчального року. Всі політики в парламенті (окрім одного) проголосували проти свободи совісті для медичних працівників. У Швеції копіюються обряди Таїнств – з єдиною різницею, що з них виключається будь-який слід Бога. Це країна, де не можна стати ректором університету, якщо в автобіографії зазначено, що ти віруючи1.

Згідно зі статистикою, Бог не має особливого значення для шведів. Але це не так. Швеція не байдужа до Бога. Про це знають ті, хто живе там і є віруючим, і стикається з подивом, цікавістю і навіть ворожістю, коли заявляє про це. І про це знають ті, хто брав участь у «Дворі язичників» в Стокгольмі. Учасники з справжнім запалом говорили про свою віру і про роль релігії в суспільстві.

Найбільшим досягненням цієї зустрічі стало те, що для відкритої дискусії була запропонована тема, яка в Швеції вважається політично і культурно некоректною для публічного обговорення. І не тільки: дводенна зустріч була двічі повністю (6 годин) показана по державному телебаченню. Очевидною була відкритість з боку всіх по відношенню до цієї теми, яка торкалася їх особисто і схиляла, швидше, вірити, ніж не вірити. Зали були переповнені, люди годинами слухали в глибокій тиші, скаржачись в кінці тільки на те, що зустріч занадто короткочасна. Одним з виявлених і підтриманих всіма аспектів став той, що світський фундаменталізм не менш небезпечний, ніж релігійний.

Є величезна різниця між суспільством з Богом і суспільством без Бога. Суспільство без Бога бажає поставити в центр людину, – людину, яка у відповідь на проблеми життя відчайдушно намагається контролювати їх своїми силами. Суспільство ж, в якому відведено належне місце Богу – не тільки як якійсь ідеї, але як присутнього в житті людей, – ставить на місце ілюзорного людського контролю уповання на Бога, Який створив нас. Таке суспільство бажає бути частиною Його задуму, якщо навіть це вимагає страждання і жертви в ім'я любові.

Ми стикаємося з давньою, як світ, трудністю людини зізнатися в тому, що вона потребує Бога, що вона залежить від Нього і навіть є Його боржником. Людина каже: «Я хочу бути Богом. Я ніколи не встану перед Ним на коліна ». І скільки мудрості, навпаки, в простій фразі: «Щоб піднятися, потрібно стати на коліна». Коли життя під загрозою, коли руйнується сім'я чи суспільство, у нас є проста порада святих: "Встаньте на коліна, інакше впадете. Дайте місце Богу ". Хоча світ заперечує присутність Бога, Він не втратив інтересу до світу. Ми ж, зі свого боку, повинні завжди пам'ятати про справжній вимір людини.

За матеріалами ru.radiovaticana.va