Митрополит Ігор: «Благаймо Богородицю про мир в Україні!»
Слово Митрополита Львівського на 13-ту неділю по Зісланні Святого Духа
1Кр. 16,13-24; Мт. 21,33-42.
Достойні молільники, приємно молитися до Бога, просити його про благословення для нашого гідного життя, перепрошувати за скоєні помилки, миритися та зростати у Божій любові. Усі знаходимося перед переходом до іншого життя через смерть або іншими словами – вічний сон тіла. Кожна людина опиниться в іншому житті, в незнаному, її чекає відповідальність, справедливий Божий суд, нагорода чи покарання, тому страшно перед незнаним?! Усі бажають й надіються на добре життя у вічності, правда, є значна частина людей, які не вірять у вічне потойбічне життя!? Це справа кожної людини. Христос усім пропонує свої заслуги, бажає, щоб усі були щасливі, спасенні, щоб не сумнівалися, лише, рятували свої душі.
Притча розказана слухачам Ісусом Христом, а тепер уже читачам, про доброго чоловіка-господаря, який дбав про людей, актуальна і у наш час. Пан влаштував виноградник, подбав про нього, обгородив… Побудував чавило, тут розуміємо виноробню, на теперішній час, завод по переробці винограду… Усе дав у руки працівникам, щоби працювали й дороблялися. Домовилися й він, згодом, послав слуг, щоб взяли, лише його частку, яка йому належалася. Не вимагав усього, частину з цього, бо вклав свої кошти, теперішньою мовою, вчинив інвестиції, з яких очікував певних доходів. Це – добрий пан, чудовий господар, який надихав людей на розвиток, бажав їм та їхнім сім’ям добра й гідного життя. Ініціатива вийшла від нього, усе приготував людям, запросивши їх до праці. Вельможа домовився із робітниками за певну платню, розумів їхні потреби та домашніх, щоб могли гідно утримувати свої сім’ї. Нічого не підозрівав, довіряв їм, віддав усе в їхні руки – працюйте, доробляйтеся, розвивайте і своє підприємництво… Але працівники не розуміли великодушності господаря? Їхні міркування були приземні, нещирі та лукаві. Вони не вміли радіти тим, що отримали працю, що можуть заробляти та розвиватися, заздрили господарю, замість того, щоб висловити йому подяку. Коли господар прислав слуг, щоб отримати те, про що домовлялися з працівниками, ті змовилися у злодіянню між собою, побили слуг, схопивши, а декого із них вбили й каменували. Незрозуміла жорстокість?! За добро господаря – лють та жорстокість робітників. Господар не вчинив їм жодного зла та докору, навпаки, подбав про них та їхні сім’ї? Володар так довіряв працівникам винограднику, що усе дав їм у руки та відійшов, щоб не контролювати їх, не спостерігати за їхньою працею, не стояти над ними, лише, зорганізувавши усе – очікував своєї частки. Він не присилав своїх слуг раніше домовленості, тільки, – прибути вчасно по свої плоди. Господар був дуже терпеливий та уважний, бо, коли перші слуги, що залишилися живими розповіли ситуацію, яку зустріли, він не посилає війська, лише, інших мирних слуг, щоб розібралися із обставинами й вирішили питання. Але робітники були завзяті у своїй злобі й розправилися зі слугами так, як із першими. Добродій, однак, не вичерпує своєї можливості, вірить у ретельність працівників винограднику, тому посилав свого сина, мовляв, його послухають, він – син доброго господаря!? Власник зволікав із покаранням та розправою, надіявся до кінця на опам’ятання робітників, а ті, схопивши сина, мислили по-своєму: «це – спадкоємець», розраховували, що вбивши його, заберуть посілість добро милосердного господаря. Таким чином, вбили сина, але тепер зустрілися зі справедливістю, бо господар більше не чекатиме, лише, лютих вигубить, а виноградник запропонує іншим, щоб віддавали своєчасно плоди.
Ісус говорив притчами із людьми, які багато що розуміли. У цій притчі первосвященики та фарисеї, провідники народу, пізнали свій почерк, бо Спаситель говорив про них. Бог протягом століть посилав до свого вибраного народу пророків, суддів, коли вони бажали – царів, провидців та різні знаки, але люди відзначалися злою волею, не приймали Божої волі та його пропозицій, сигналів й пересторог. Недозрілі та злобні люди бажали, щоб Господь чинив їхню волю, потакував способові їхнього життя.? Бог терпить до часу, з іншого боку, в Нього – ціла вічність. Людям необхідно спішити, щоб каятися та чинити волю Бога. Посадові особи зрозуміли, що мова йде про них, які вдають справедливий та побожний спосіб життя, а насправді – повні духовного бруду: «В’яжуть тяжкі, не під силу тягарі й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть» (Мт. 23,4). Сам Син Божий говорив до них відкрито: «Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто» (Мт. 23,34). І відомо, що злобна верхівка ізраїльського народу посягла рукою на Бога, бо розіп’яли Спасителя поза виноградником, тобто, поза містом Єрусалимом. Спаситель говорив про них, про їхні ганебні вчинки та їхніх батьків, тому вони дуже злобно розправилися з ним. Господар домагався плодів, які належали йому, це означає, що Бог домагається від людини доброго духовного плоду життя. Робітники, натомість, не мали жодного доброго духовного діла, були злобні та впевнені у собі. Це їм не принесло жодної користі, бо такі погублять себе, а Господь очікує на осіб, які добре виконуватимуть його волю й приноситимуть плоди гідні милосердя, любові й нагороди. Мудрість у цьому така, щоб приносити гідні плоди християнського життя.
Ця церква, у якій молимося, посвячена у честь Матері Божої під назвою «Положення пояса Пресвятої Богородиці». Недавно, 13-го вересня, наша Церква святкувала цей празник. Це пам’ять милосердя Богородиці, яка оздоровила хвору жінку Зою, дружину цісаря Льва VI-го (886-912). На цісареву положили пояс Богородиці і вона стала здоровою. Розуміємо, що сам пояс не лікував, лише віра жінки та сила Богородиці принесли видужання Зої. У книзі Діянь апостолів написано: «… на вулиці виносили недужих і клали на постелях і на ліжках, щоб, як ітиме Петро, бодай тінь його на кого-небудь з них упала» (Дії 5,15). Духовна, Божа енергія, якою були наповнені апостоли, сама тінь, мали лікувальну силу. Апостол Петро Словом Божим лікував чоловіка: «… Енею, Ісус Христос тебе оздоровляє. Устань і сам постели собі ліжко! І вмить той підвівся» (Дії 9,34). У книзі Царів написано: «Тоді Ілля взяв свій плащ, згорнув його й вдарив по воді, і вода розступилась на обидва боки так, що вони перейшли по сухому» (2Цар. 2,8). Ось, сила віри та сила Господньої енергії, яку Бог прив’язує до осіб, що посвячені йому. У цьому храмі знаходиться малий пояс, що був діткнутий до поясу пресвятої Богородиці, тому плекаймо довіру до Божої Матері, просімо її духовних дарів для себе й наших ближніх. Благаймо Богородицю про мир в Україні, про благородних керівників для нашої Батьківщини, молімося, щоб Господь посилав нам чесних людей, щоб корупція та хитрість були зведені нанівець. Молімося до пречистої Матері, щоб отримати милосердя й прощення наших провин, гріхів та жити гідним життям перед Богом. Проказуймо щиро молитву до нашої Небесної Матері, а вона завжди нас захистить він видимих та невидимих ворогів. Пресвята Богородице, змилуйся над нами!
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
18 вересня 2016 р. Б. Храм Положення пояса Пресвятої Богородиці, м. Львів
About The Author
